Лісові схованки замість державної скарбниці
Поки Віктор Орбан називає антикорупційні розслідування політичним переслідуванням, слідчі знаходять мільярди форинтів, євро й доларів у лісових схованках та господарських будівлях. Колишній соратник прем'єра Міклош Шештак перебуває під вартою, а Петер Мадяр обіцяє розкрити механізми корупційної системи попередньої влади. Особливо промовисто звучить обурення Орбана, який роками підтримував особливі відносини з кремлівським господарем Володимиром Путіним.
В угорській політиці розгортається корупційний скандал, масштаби якого дедалі важче пояснити звичайними зловживаннями окремих чиновників. Під час масштабних обшуків у справі колишнього міністра національного розвитку Міклоша Шештака правоохоронці виявили готівку на суму близько 17,6 мільйона євро. Гроші були заховані в лісах, сільськогосподарських спорудах, складських приміщеннях, житлових будинках і сейфах. Це не перебільшення журналістів і не чергова політична метафора. Про результати операції 13 листопада повідомило новостворене Національне управління з повернення та захисту активів Угорщини — NVVH.
За офіційними даними, слідчі вилучили 5 071 632 000 форинтів, 2 658 350 євро та 1 257 100 доларів США. Загальна вартість знайденого майна в перерахунку становить приблизно 17,6 мільйона євро. Операція проводилася 12 і 13 листопада в Будапешті та трьох угорських регіонах — Пешті, Бекеші й Ноград. Масштаб вилученого виявився настільки значним, що дванадцятьом працівникам державного казначейства знадобилося вісім годин і п'ять лічильних машин, аби перерахувати всю готівку.
Уявіть цю картину: поки звичайні угорці працюють, сплачують податки й намагаються забезпечити свої родини, державні слідчі викопують у лісі схованки з мільйонами. Гроші, походження яких тепер належить встановити слідству, виявляються не на банківських рахунках, а в місцях, де зазвичай ховають те, що не хочуть показувати державі. Саме так виглядає одна з найгучніших сторінок антикорупційного розслідування після завершення шістнадцятирічного правління Віктора Орбана.
Колишній міністр і підозра на мільярдні хабарі
У центрі розслідування — Міклош Шештак, який очолював Міністерство національного розвитку Угорщини у 2014–2018 роках за уряду Орбана. Він залишався політично пов'язаним із владною коаліцією Fidesz–KDNP і був депутатом парламенту. За версією слідства, у період 2015–2018 років Шештак та колишній керівник угорської державної компанії з управління активами могли отримати понад 11 мільярдів форинтів незаконних виплат від представників компаній, які укладали контракти з державним автобусним оператором Volánbusz. Йдеться, зокрема, про підозри щодо неправомірних платежів під час державних закупівель автобусів та інших операцій із державними активами.
Колишнього міністра затримали наприкінці вересня. Наприкінці жовтня суд продовжив його тримання під вартою до 30 січня, посилаючись на тяжкість справи та ризики втечі або переховування. Однак є важлива юридична деталь: знайдені 17,6 мільйона євро вилучено в межах кримінального провадження щодо Шештака, але це ще не означає, що всі ці кошти юридично належать саме йому. Його адвокат Габор Папп заявив угорському виданню Telex, що слідчі не стверджували, ніби знайдені гроші є власністю його клієнта. За словами захисника, у справі є й інші підозрювані, а сам Шештак заперечує свою причетність до злочинів. Це заперечення має бути враховане. Але воно не скасовує необхідності встановити походження кожної вилученої суми, механізми її переміщення та коло осіб, які могли бути причетними до незаконних операцій.
Мадяр: «Орбан — повалений мафіозний бос»
Після оприлюднення інформації про знахідку Петер Мадяр не приховував політичної оцінки того, що відбувається. Новий прем'єр-міністр Угорщини, який у квітні 2026 року переміг Орбана на парламентських виборах після шістнадцяти років його перебування при владі, назвав виявлені гроші доказом існування системи, пов'язаної з попередньою владою. У своїй заяві він використав надзвичайно жорстке формулювання: «Віктор Орбан від сьогодні доведено є мафіозним босом. Поваленим мафіозним босом».
Мадяр також заявив про завершення політичної системи Fidesz–KDNP у її попередньому вигляді. Зрозуміло, що це політична оцінка глави уряду, а не судовий висновок. Проте вона відображає масштаб конфлікту між новою владою та політичним середовищем, яке керувало країною понад півтора десятиліття. І справа Шештака — лише одна частина ширшого розслідування.
Під слідством перебувають й інші представники попередньої владної системи. Зокрема, колишній голова Національного банку Угорщини Дьордь Матолчі, якого підозрюють у причетності до фінансових зловживань із коштами фонду центрального банку. Слідство перевіряє операції з активами, оціненими приблизно у 288 мільярдів форинтів. Окремий резонанс викликало затримання молодшого брата Віктора Орбана — Арона. За повідомленнями Associated Press, його затримали в межах розслідування підозр у торгівлі людьми та зловживанні політичними зв'язками під час оформлення дозволів на проживання для іноземців. У всіх цих справах підозри ще мають пройти перевірку судом. Але кількість розслідувань, які торкнулися колишніх високопосадовців та близького оточення ексглави уряду, вже стала серйозним політичним викликом для Fidesz.
Хто б говорив про тиранію, але не Орбан
І ось тут починається найцікавіше. Віктор Орбан, який роками будував особливі відносини з Володимиром Путіним, тепер говорить про політичну «тиранію» та переслідування своїх соратників. Важко не помітити суперечності в такій позиції. Орбан неодноразово демонстрував політичну близькість до російського президента навіть після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він відвідував Москву, зустрічався з Путіним, виступав проти посилення санкційного тиску на Кремль і продовжував підтримувати енергетичну залежність Угорщини від Росії.
Особливо промовистим став його візит до Москви 5 липня 2024 року, коли Угорщина щойно розпочала головування в Раді Європейського Союзу. Орбан назвав поїздку «мирною місією», хоча не мав мандата представляти Євросоюз у переговорах із Путіним. Тоді російський президент повторив свої вимоги до України, включно з відмовою від вступу до НАТО та територіальними поступками. Європейські лідери розкритикували самостійну ініціативу угорського прем'єра, наголосивши, що він не представляє позицію ЄС.
Але ще красномовнішими стали оприлюднені у 2026 році подробиці телефонної розмови Орбана з Путіним від 17 жовтня 2025 року. За повідомленнями Bloomberg, які переказали Reuters та інші медіа, угорський прем'єр запропонував російському керівникові свою допомогу «в будь-який спосіб», зокрема організацію зустрічі в Будапешті. У розмові Орбан порівнював себе з мишкою з угорської народної казки, яка допомагає леву, що потрапив у сітку. Путін, за оприлюдненим переказом розмови, схвально відреагував на цю історію.
Орбан також говорив про зміцнення їхньої дружби та жалкував, що вони не можуть зустрічатися особисто так часто, як раніше. Ось такий політичний контекст. Людина, яка роками підтримувала відносини з керівником Росії, що розв'язала повномасштабну війну проти України, тепер сама апелює до поняття тиранії, коли угорські правоохоронці починають перевіряти фінансові операції її колишніх соратників.
Звичайно, право на захист від політичного переслідування має кожен. Але й право суспільства вимагати розслідування корупції ніхто не скасовував. І тут Орбану доведеться відповісти на незручне запитання: чому він вважає політичною тиранією перевірку можливих зловживань колишніх посадовців, але роками не бачив проблеми в політичній дружбі з Путіним, чия влада побудована на придушенні опозиції, переслідуванні незалежних медіа та силовому тиску на критиків Кремля?
Путінський стиль і угорська політична спадщина
Паралелі між політичними системами Росії та Угорщини не виникли вчора. Європейський парламент ще задовго до зміни влади в Будапешті неодноразово висловлював занепокоєння станом верховенства права в Угорщині. У своїх документах євродепутати звертали увагу на політичний вплив на судову систему, проблеми з незалежністю медіа, корупційні ризики, використання державних коштів і тиск на громадянське суспільство.
У звітах Європейської комісії також фіксувалися проблеми з прозорістю державних закупівель, розподілом державної реклами та незалежністю суспільних мовників. Це не означає, що Угорщина тотожна Росії. Її політична система, попри всі проблеми, залишалася частиною Європейського Союзу, а зміна влади відбулася через вибори. Але тривале зосередження політичних, економічних та інформаційних ресурсів навколо однієї владної сили створювало середовище, у якому незалежний контроль за державними фінансами ставав особливо важливим.
Тепер нова влада намагається перевірити, що залишилося після шістнадцяти років правління Орбана. І якщо слідство доведе, що державні закупівлі, фінансові операції та розподіл активів використовувалися для незаконного збагачення наближених до влади осіб, це стане не просто кримінальною справою. Це буде питанням політичної відповідальності за функціонування всієї системи.
Чи справді Орбан став жертвою політичної розправи?
Саме таку версію намагається просувати колишній угорський прем'єр. Орбан називає затримання представників свого оточення політичним переслідуванням і спробою усунути його політичну силу. Його партія також ставить під сумнів зв'язок знайдених грошей із Шештаком і вимагає встановити їхнє походження. Ці заяви не можна просто відкинути. У демократичній державі антикорупційні органи також повинні діяти в межах закону, а нова влада не має права використовувати кримінальні провадження для політичної помсти.
Однак є принципова різниця між політичним переслідуванням і розслідуванням можливих злочинів, яке супроводжується вилученням документів, грошей та перевіркою державних контрактів. Саме суд має встановити, чи були злочини, хто їх учинив і кому належали знайдені кошти. І якщо Орбан справді переконаний у політичній мотивованості цих справ, найкращим способом довести це будуть не гучні заяви про тиранію, а конкретні докази порушень процесуального закону.
Угорщина розгрібає спадщину Орбана. Чи вистачить політичної волі?
Створення NVVH стало однією з головних антикорупційних обіцянок Петера Мадяра. Нове відомство отримало завдання розшукувати активи, пов'язані з можливим незаконним використанням державних коштів, та забезпечувати їх повернення. Однак успіх цієї кампанії вимірюватиметься не кількістю гучних затримань і не фотографіями пачок грошей, викопаних із землі. Важливіше інше: чи дійде кожне розслідування до незалежного суду? Чи будуть оприлюднені докази? Чи повернуться незаконно привласнені державні кошти до бюджету? Чи відповідатимуть усі причетні незалежно від політичної належності?
Адже нова влада теж не отримує індульгенції на безконтрольність лише тому, що прийшла під гаслами боротьби з корупцією. Для України ця історія має особливе значення. Ми добре знаємо, що відбувається, коли державні інституції перетворюються на інструмент політичного впливу, а близькість до керівництва стає своєрідним щитом від відповідальності. Ми також знаємо ціну політичної дружби з Кремлем. Тому угорський скандал — це не просто історія про 17,6 мільйона євро, закопаних у лісі. Це перевірка того, чи здатна держава після зміни влади розібратися з можливими зловживаннями попередньої системи, не створивши натомість нової системи політичної помсти.
І наостанок — про тиранію. Орбан має повне право захищатися, критикувати новий уряд і вимагати справедливого суду для своїх соратників. Але політична пам'ять суспільства нікуди не зникає. Не можна роками підтримувати особливі відносини з Путіним, пропонувати йому допомогу, виступати проти санкцій, підривати європейську єдність у питанні російської агресії, а потім раптом ставати головним захисником свободи від тиранії, коли слідчі приходять до колишніх урядовців.
Питання тепер не тільки в тому, кому належать 17,6 мільйона євро. Питання в тому, скільки ще таких схованок може виявитися за фасадом політичної системи, яку Орбан будував шістнадцять років.