Демократи забрали обидві палати Конгресу
Виборці покарали президента за дорогий бензин, війну з Іраном і зруйновані обіцянки. Проміжні вибори 3 листопада 2026 року стали нищівним політичним ударом по Дональду Трампу та його республіканській команді. Демократична партія здобула контроль над Сенатом і Палатою представників, зламавши монополію республіканців на законодавчу владу. Особливо символічною стала поразка в Техасі — штаті, який десятиліттями вважався однією з найнадійніших політичних фортець консерваторів.
Але за цими результатами стоїть значно більше, ніж звичайна зміна парламентської більшості. Американці фактично виставили рахунок президентові за його політику: обіцянки знизити ціни не виконані, вартість життя залишається болючою проблемою, а військова кампанія проти Ірану дедалі більше суперечить обіцяному Трампом курсу на відмову від закордонних воєн. Політичний бумеранг повернувся до Білого дому.
І тепер президент, який звик вимагати беззастережної лояльності від власної партії, зіткнувся з новою реальністю: Конгрес більше не перебуває під контролем його політичної команди.
Техас більше не фортеця Трампа: політичне землетрусне потрясіння
Найболючішим для республіканців став результат у Техасі. Демократ Джеймс Таларіко переміг республіканця Кена Пакстона в боротьбі за місце в Сенаті. Ще більш приголомшливим виявився результат губернаторських виборів: демократка Джина Інохоса здолала чинного губернатора Грега Ебботта. Вона стане першою латиноамериканкою на посаді губернатора Техасу.
Це не просто дві невдалі для республіканців кампанії. Техас десятиліттями був символом політичної сили консервативного табору. Перемоги демократів тут засвідчили, що навіть у штатах, де прихильники Трампа почувалися практично непереможними, політичні настрої здатні змінюватися.
За оцінками американського видання The Texas Tribune, результати цих перегонів стали історичними: Таларіко перервав багаторічну традицію республіканського домінування в сенатських виборах штату, а Інохоса повернула демократам губернаторську посаду вперше за понад три десятиліття.
Перемоги демократів не обмежилися Техасом. За повідомленнями Associated Press, республіканці втратили сенатські позиції також у Південній Кароліні, Канзасі, Айові, Північній Кароліні та Огайо. Серед переможців — колишній губернатор Огайо Шеррод Браун, який повернувся до Сенату після поразки на попередніх виборах.
А в Мічигані сенатором став демократ Абдул Ель-Саєд, який увійшов в історію як перший мусульманин на цій посаді. Перемога демократів у Міннесоті також привернула увагу: Пеггі Фланаган стала першою корінною американкою, обраною до Сенату США. Таким чином, американські виборці не просто перерозподілили кілька парламентських місць. Вони змінили баланс влади у Вашингтоні та продемонстрували, що президентська популярність, навіть якщо вона здається політично непохитною, не гарантує підтримки його партії на наступних виборах.
Економічний бумеранг: Трамп не виконав головної обіцянки
Однак пояснювати поразку республіканців винятково зовнішньою політикою було б помилкою. Найболючішим питанням для американців залишається їхній власний гаманець. Дональд Трамп повернувся до Білого дому у 2024 році, використавши невдоволення американців інфляцією, дорогими товарами та економічною політикою попередньої адміністрації Джо Байдена. Він обіцяв зробити життя американців доступнішим, знизити витрати родин, забезпечити економічне процвітання та повернути країні впевненість у майбутньому.
Тепер ці самі обіцянки стали одним із головних аргументів проти нього. Як повідомляє Reuters, результати опитувань виборців на виході з виборчих дільниць засвідчили глибоке розчарування економічною політикою президента. Майже дев'ять із десяти опитаних назвали вартість життя важливим чинником свого голосування. Значна частина американців вважає, що за президентства Трампа їхнє матеріальне становище не покращилося, а економічні рішення адміністрації лише посилили фінансові труднощі.
Особливо показовим стало питання відповідальності за зростання цін. За даними Reuters, приблизно дві третини виборців покладають провину за дорожнечу на політику Трампа. Серед причин називають тарифні обмеження, які впливають на вартість імпортних товарів, та військове протистояння з Іраном, що створило додатковий тиск на енергетичні ринки.
Американський телеканал CBS News також звернув увагу на надзвичайно низькі показники схвалення діяльності президента. За попередніми результатами екзитполів, підтримка Трампа становила близько 38 відсотків. Приблизно троє з чотирьох виборців висловлювали невдоволення напрямком розвитку країни. І тут виникає принципове політичне питання: чи може президент нескінченно пояснювати економічні труднощі спадщиною попередників, якщо сам уже отримав достатньо часу та повноважень для реалізації власної програми? Виборці дали відповідь. Вони не зобов'язані вічно оплачувати політичні обіцянки, які залишаються лише гаслами.
Війна з Іраном: обіцянка миру обернулася проти президента
Ще одним серйозним чинником поразки республіканців стала зовнішня політика Трампа, передусім війна проти Ірану. Це особливо болісна проблема для президента, який під час передвиборчої кампанії позиціонував себе як політик, здатний припиняти війни, а не розпочинати нові. Значна частина його електорату підтримувала саме обіцянку відмовитися від американського втручання у затяжні закордонні конфлікти.
Проте реальність виявилася іншою. Ще 24 жовтня Reuters опублікувало аналітичний матеріал про те, як зовнішньополітичні рішення Трампа перетворюються на внутрішню економічну проблему. Агентство звернуло увагу, що війна з Іраном і тарифна політика адміністрації впливають на ціни, а отже, безпосередньо позначаються на настроях американських виборців.
Інакше кажучи, зовнішня політика перестала бути для багатьох американців абстрактною справою десь далеко за океаном. Вона відчувається на автозаправках, у рахунках за електроенергію, у магазинах та сімейних бюджетах. Саме тому критика війни проти Ірану виявилася настільки небезпечною для республіканців. Трамп обіцяв виборцям зосередитися на внутрішніх проблемах Америки, але натомість опинився втягнутим у військове протистояння з величезними економічними та політичними наслідками. Цей конфлікт став випробуванням не лише для американської армії та дипломатії, а й для довіри до самого президента.
Показово, що невдоволення зовнішньополітичним курсом почало проявлятися ще до голосування. Reuters повідомляло про побоювання в оточенні Трампа, що війна з Іраном може обернутися серйозними електоральними втратами. Частина радників прагнула не допустити подальшої ескалації перед виборами, побоюючись її впливу на рейтинги республіканців. Прогноз виявився промовистим. Виборці не захотіли відокремлювати обіцянки президента від наслідків його рішень.
Політичний бунт проти MAGA: навіть союзники Трампа починають відступати
Поразка на виборах спричинила серйозне занепокоєння всередині Республіканської партії. Адже проблема полягає не лише у втраті парламентських місць. Під загрозою опинилася сама політична модель, яку Трамп будував навколо власної особистості. Президент фактично зробив проміжні вибори референдумом про довіру до себе. Він активно підтримував кандидатів-республіканців, закликав прихильників голосувати за його політичну команду та намагався переконати американців, що успіх його адміністрації означатиме успіх усієї країни.
Тепер ця ставка не спрацювала. За інформацією Politico, на яку посилається наданий у матеріалах BILD коментар політичного аналітика Тодда Гіллмана, республіканцям необхідно дистанціюватися від президента, якщо вони хочуть відновити довіру виборців. Інші політичні консультанти також звертають увагу на те, що Трамп зруйнував широку коаліцію, яка забезпечила йому перемогу у 2024 році. Це особливо небезпечний сигнал для Республіканської партії. Адже MAGA-рух тривалий час тримався на переконанні, що саме Трамп є головним політичним активом консерваторів. Тепер дедалі більше республіканців можуть поставити запитання: чи не перетворився цей актив на тягар?
Показово, що критика війни проти Ірану пролунала і з боку німецької політикині Аліси Вайдель, співголови партії «Альтернатива для Німеччини». Вона звернула увагу на масштаб поразки республіканців та необхідність уважно стежити за її наслідками. Водночас варто уточнити атрибуцію однієї з цитат, поширених у повідомленнях про вибори: формулювання про порушену обіцянку Трампа не проводити інтервенціоністську зовнішню політику в міжнародному повідомленні Reuters було приписане прем'єр-міністру Чехії Андрею Бабішу, а не Вайдель. Отже, невдоволення американською політикою Трампа вже виходить за межі внутрішньопартійної боротьби в США. Його наслідки уважно оцінюють і політики в Європі, адже американські вибори безпосередньо впливають на міжнародну безпеку.
Демократи отримали зброю проти Білого дому
Найважливіший наслідок виборів — зміна балансу влади у Вашингтоні. Контроль над обома палатами Конгресу відкриває демократам можливості, яких вони були позбавлені протягом попередніх двох років республіканського домінування. По-перше, вони зможуть блокувати законодавчі ініціативи адміністрації, якщо ті не матимуть достатньої підтримки серед конгресменів і сенаторів. По-друге, демократи отримують значно ширші повноваження для парламентського контролю. Йдеться про проведення розслідувань, виклик урядовців на слухання, отримання документів і перевірку діяльності федеральних установ. По-третє, Сенат матиме вирішальне значення у питаннях затвердження президентських кандидатур на ключові державні посади та суддівських призначень.
Associated Press наголошує, що перемога демократів відкриває можливість масштабного парламентського контролю над адміністрацією Трампа. Серед потенційних напрямів розслідувань — питання корупції, використання державних повноважень та фінансових інтересів президента і його оточення. Однак є важливий нюанс: демократичний контроль над Конгресом не означає автоматичного припинення президентських повноважень Трампа. Президент зберігає право вето, а для його подолання потрібна підтримка двох третин обох палат. Таких голосів демократи самостійно не мають.
Тому Вашингтон може увійти в період жорсткого політичного протистояння, коли Білий дім і Конгрес блокуватимуть ініціативи одне одного. І Трамп уже дав зрозуміти, що не збирається просто змиритися з новою реальністю. Після оприлюднення результатів він нагадав, що особисто не був кандидатом на цих виборах, і заявив, що якби його ім'я було у бюлетенях, республіканці здобули б переконливу перемогу. Крім того, президент опублікував зображення червоної бейсболки з написом «VETO» — недвозначний натяк на готовність блокувати законодавчі рішення демократів.
Як повідомляє Axios, Трамп намагався відмежувати власну політичну репутацію від поразки республіканських кандидатів, водночас демонструючи готовність до боротьби з новою парламентською більшістю. Але виникає закономірне запитання: якщо президент вважає, що виборці не висловили йому особистої недовіри, чому його політична команда втратила контроль над обома палатами Конгресу?
Чому ці вибори важливі для України
Для Києва результати американського голосування мають особливе значення. Адже від політичного балансу у Вашингтоні залежить не лише внутрішня американська політика, а й майбутнє підтримки України.
Протягом останніх місяців адміністрація Трампа неодноразово демонструвала суперечливість свого підходу до російсько-української війни. Переговорні ініціативи, тиск на Київ, неоднозначні сигнали щодо Москви та дискусії про військову допомогу створювали додаткову невизначеність для української дипломатії. Тепер демократи отримують можливість активніше впливати на зовнішньополітичний порядок денний.
Звичайно, не варто автоматично вважати, що перемога демократів означатиме негайне повернення до всіх підходів адміністрації Джо Байдена. У Демократичній партії також існують різні погляди на обсяги військової допомоги, переговори та роль Сполучених Штатів у війні. Проте поява в Конгресі більшості, яка не залежить від політичної волі Трампа, створює додаткові можливості для прихильників України.
Демократи можуть домагатися парламентських слухань щодо американської політики стосовно Росії, вимагати пояснень щодо затримок військових поставок, контролювати виконання оборонних зобов'язань та підтримувати законодавчі механізми допомоги Києву. Важливо й те, що тепер адміністрації Трампа буде складніше представляти власні рішення як безальтернативну позицію всього американського політичного істеблішменту. Для України це шанс посилити роботу з Конгресом, американськими політиками обох партій та тими силами, які розуміють небезпеку російської агресії.
Водночас не слід забувати: нова більшість може бути зайнята передусім внутрішньоамериканськими розслідуваннями та протистоянням із Білим домом. Тому Києву важливо не просто розраховувати на зміну політичної кон'юнктури, а наполегливо працювати над конкретними рішеннями щодо озброєння, санкцій та міжнародної підтримки.
Трамп програв голосування, але чи визнає політичний урок?
Проміжні вибори 2026 року можуть стати переломним моментом другого президентства Дональда Трампа. Він отримав у спадок від власної перемоги 2024 року надзвичайно потужний політичний ресурс. Республіканці контролювали Конгрес, президент мав можливість просувати свою програму без постійного опору законодавців, а рух MAGA демонстрував впевненість у власній непереможності. Тепер ця конструкція дала тріщину.
Американці покарали республіканців за те, що повсякденні економічні проблеми залишилися невирішеними, а зовнішньополітичні амбіції президента почали суперечити його передвиборчим обіцянкам. Проте найцікавіше може відбутися не в день підрахунку голосів, а протягом наступних місяців. Чи наважаться республіканці відкрито дистанціюватися від Трампа? Чи зможуть демократи перетворити виборчу перемогу на дієвий парламентський контроль? І чи зрозуміє президент, що навіть найгучніші заяви, персональні нападки та демонстративне використання права вето не замінять довіри виборців?
У цій історії є ще один важливий урок. Трамп повернувся до Білого дому завдяки обіцянкам зробити Америку знову сильною, заможною та захищеною від непотрібних воєн. Але проміжні вибори продемонстрували: американці оцінюють політиків не за гучністю гасел, а за тим, що відбувається з їхнім життям після приходу цих політиків до влади.
І якщо виборча кампанія 2024 року стала тріумфом Трампа, то листопад 2026-го може увійти в історію як початок політичного демонтажу його беззаперечного впливу на американську систему влади. Бумеранг повернувся. І цього разу він влучив не в окремих кандидатів, а в саму політичну конструкцію, яку Дональд Трамп вважав своєю головною перемогою.