Федеральний суд Флориди не знайшов достатніх доказів свідомого наклепу з боку журналістів у публікації про загадковий лист Джеффрі Епштейну. Суд у США остаточно відхилив позов Дональда Трампа на 10 мільярдів доларів проти Wall Street Journal, Руперта Мердока та журналістів через публікацію про Джеффрі Епштейна. Чому президент не зміг довести наклеп, як рішення захищає свободу американської преси та чому ця справа стала серйозним випробуванням для відносин Білого дому з незалежними медіа?
Суд поставив крапку в позові Трампа проти Wall Street Journal через справу Епштейна
Спроба Дональда Трампа змусити одну з найвпливовіших американських газет відповідати за публікацію про його можливий зв'язок із Джеффрі Епштейном завершилася нищівною судовою поразкою. Федеральний суддя у Флориді вдруге відхилив позов президента на 10 мільярдів доларів проти Wall Street Journal, Руперта Мердока та журналістів видання. Цього разу — остаточно на рівні суду першої інстанції. І хоча команда Трампа обіцяє апеляцію, вердикт уже став серйозним ударом по його спробах перетворити судові позови на засіб тиску на незалежні медіа.
Є в цій історії й особливо промовиста деталь: суддя Даррін Гейлз охарактеризував аргументацію президентської сторони словами «хапається за соломинку». А це вже не просто юридична формальність. Це оцінка того, наскільки переконливою виявилася спроба глави держави довести, що журналісти свідомо поширювали неправду.
Епштейн, загадковий лист і президентська репутація
У центрі судового протистояння опинилася публікація Wall Street Journal від 17 липня 2025 року. Газета розповіла про незвичайний альбом, підготовлений до 50-річчя Джеффрі Епштейна у 2003 році. Серед матеріалів альбому, за інформацією видання, був лист із підписом Дональда Трампа та малюнком оголеної жінки. Текст привітання завершувався словами: «З днем народження — і нехай кожен день буде ще однією чудовою таємницею».
Саме ця фраза стала одним із найбільш незручних елементів публікації для майбутнього президента США. Вона викликала нову хвилю запитань щодо характеру його колишніх взаємин з Епштейном, який згодом став фігурантом масштабного сексуального скандалу, пов'язаного з торгівлею людьми та експлуатацією неповнолітніх.
Трамп категорично відкинув авторство листа. Він назвав матеріал неправдивим і наклепницьким, а згодом подав позов, вимагаючи 10 мільярдів доларів компенсації. Відповідачами стали Wall Street Journal, її журналісти, видавець Dow Jones, материнська компанія News Corp та її керівники, включно з Рупертом Мердоком.
Але тут виникла принципова юридична проблема: президент не просто мав заперечити опубліковану інформацію. Він повинен був довести, що журналісти знали про її неправдивість або свідомо знехтували очевидним ризиком поширення неправди. Для публічної особи в американському праві це надзвичайно високий стандарт доказування.
Суддя Гейлз: звинувачення Трампа не витримали юридичної перевірки
31 жовтня 2026 року федеральний суддя Даррін Гейлз у Маямі відхилив перероблену позовну заяву Трампа. Причому зробив це з формулюванням with prejudice — тобто президент не може просто подати той самий позов повторно до цього суду, виправивши його черговою редакцією.
Це особливо важливо, оскільки йдеться вже про друге відхилення позову. У квітні суддя відмовив Трампу через недостатність аргументації, але залишив можливість подати виправлену заяву. Президентська юридична команда скористалася цією можливістю. Проте й друга спроба не переконала суд.
У своєму рішенні Гейлз наголосив, що звинувачення щодо злого умислу журналістів були загальними, розпливчастими, подекуди суперечили самому змісту публікації та часто взагалі не стосувалися питання, чи знали відповідачі про можливу неправдивість інформації. Особливо промовистим стало зауваження судді про те, що позовна заява намагалася штучно створити недоліки журналістського розслідування.
Іншими словами, суд не побачив достатніх підстав вважати, що редакція свідомо вводила читачів в оману. Більше того, суддя звернув увагу на обставину, яка істотно послаблювала претензії президента: Wall Street Journal не приховала позицію Трампа. У публікації прямо зазначалося, що він заперечує авторство листа та називає його підробкою.
Саме тому його незгода з журналістським матеріалом не могла автоматично перетворитися на доказ наклепу. AP, CBS News та The Washington Post підтвердили ключові деталі рішення.
Reuters: суд поставив під сумнів саму конструкцію президентського звинувачення
Міжнародна інформаційна агенція Reuters також повідомила про відхилення позову. У матеріалі, оприлюдненому 31 жовтня, агентство звернуло увагу на висновок Гейлза: Трамп удруге не зміг довести наявність actual malice — необхідної для такого позову свідомої неправдивості або безрозсудного нехтування істиною.
Reuters окремо наголосило на оцінці судді щодо роботи журналістів: він відзначив ґрунтовність і деталізованість розслідування Wall Street Journal, а також спроби репортерів отримати коментарі Трампа та інших представників перед публікацією. Це принципова деталь. Адже йдеться не про те, чи сподобалася президентові стаття, а про те, чи дотрималися журналісти професійних стандартів і чи можна довести їхній свідомий намір поширити неправду.
Reuters також повідомило, що рішення з формулюванням with prejudice закриває можливість повторного подання цього позову в тому самому суді. Водночас юридична команда Трампа зберігає можливість оскаржити рішення в апеляційному порядку.
Світові медіа: це не просто програш Трампа, а сигнал для свободи слова
Реакція міжнародної преси показала, що історія вийшла далеко за межі суперечки між одним президентом та однією газетою.
— Associated Press (AP) винесло в заголовок слова судді про те, що президент «хапається за соломинку». Агентство наголосило: рішення стало ударом по Трампу та його адміністрації, яка протягом другого президентського терміну дедалі частіше конфліктує з медіа.
— The Washington Post акцентувала увагу на тому, що суд вдруге відхилив позов, а цього разу зробив це остаточно на рівні суду першої інстанції. Видання також повідомило про намір представника Трампа оскаржити рішення.
— CBS News докладно розібрала юридичні аргументи судді й навела реакцію команди президента, яка пообіцяла продовжити боротьбу проти видання та інших відповідачів.
— ABC News Australia звернула увагу на значення формулювання with prejudice: справа не може бути просто повторно відкрита через нову редакцію позову. Видання також повідомило про намір президентської команди подати апеляцію.
— Sky News охарактеризувала рішення як остаточне відхилення другої спроби Трампа судитися з Wall Street Journal у цій справі.
— Los Angeles Times підкреслила, що ця поразка вписується в ширший конфлікт Трампа з американськими медіа, які публікують матеріали, що викликають його невдоволення.
Отже, міжнародні медіа розглядають рішення не тільки як чергову юридичну невдачу американського президента, а й як важливий епізод протистояння між політичною владою та журналістикою.
Перша поправка проти президентського тиску
У цій історії є ще один фундаментальний аспект — захист свободи слова, закріплений Першою поправкою до Конституції США. Суддя Гейлз спирався на рішення Верховного суду США 1964 року у справі New York Times Co. v. Sullivan. Саме воно встановило особливо високий стандарт доказування для публічних осіб, які звинувачують медіа в наклепі.
Політик, президент чи інша відома особа не може виграти справу лише тому, що вважає журналістський матеріал образливим, несправедливим або таким, що шкодить його репутації. Потрібно довести, що інформацію опублікували, знаючи про її неправдивість, або свідомо нехтуючи питанням її достовірності. Цей принцип має величезне значення для американської демократії. Інакше будь-який мільярдер, політик або президент міг би використовувати багатомільярдні позови як засіб залякування редакцій, журналістів та інформаторів.
Саме на цю небезпеку звертали увагу адвокати Wall Street Journal, які вважали, що позов загрожує свободі висловлювань і створює небезпечний прецедент для медіа. Однак важливо розуміти й інше: судове рішення не встановлює, що Трамп написав листа Епштейну. Суд не виносив окремого вердикту про справжність цього документа. Він вирішував конкретне юридичне питання — чи достатньо обґрунтовано звинувачення в наклепі проти газети та її журналістів. Це розмежування принципове, і його не можна підміняти політичними інтерпретаціями.
Мердок не відступив, а Трамп отримав новий фронт протистояння з пресою
Особливого символізму цій історії додає постать Руперта Мердока. Це один із найвпливовіших медіамагнатів світу, власник медійної імперії News Corp, до якої належать Wall Street Journal, New York Post та інші впливові видання.
Трамп роками користувався підтримкою частини консервативного медійного середовища, зокрема Fox News, який також пов'язаний із медіаімперією Мердока. Але підтримка певних політичних поглядів не означає, що журналісти повинні відмовлятися від права розслідувати незручні для президента теми. У цій справі редакція не відступила від своєї публікації. Dow Jones, видавець Wall Street Journal, привітав рішення суду.
І це важливий сигнал: навіть президент Сполучених Штатів не отримує автоматичного права визначати, які теми американські журналісти можуть досліджувати, а які повинні обходити стороною. Водночас не варто передчасно оголошувати завершення всіх юридичних баталій. Представник команди Трампа заявив про намір подати апеляцію. Отже, судове протистояння ще може продовжитися на наступному рівні.
Десять мільярдів не змогли купити президенту бажаний вердикт
Для Дональда Трампа ця справа стала значно більшим випробуванням, ніж звичайний конфлікт із редакцією газети. Президент, який постійно таврує критичні публікації як «фейкові новини», цього разу спробував перевести політичну суперечку в площину гігантських фінансових претензій. Проте американська судова система не прийняла саму логіку, за якою президентське заперечення автоматично має переважити журналістське розслідування.
І тут постає запитання, значно ширше за конкретний лист із альбому Епштейна: чи може глава держави використовувати власну владу, фінансові ресурси та судові механізми для покарання медіа, які ставлять незручні запитання? Відповідь федерального суду у Флориді наразі однозначна: недостатньо просто звинуватити журналістів у наклепі — потрібно довести це відповідно до закону.
І хоча Трамп ще має можливість апеляції, його спроба отримати 10 мільярдів доларів від Wall Street Journal зазнала серйозної поразки. У цій історії найважливіше навіть не те, хто переміг у суперечці навколо одного листа. Найважливіше — те, що американський суд нагадав президенту: свобода преси не є привілеєм, який Білий дім може за власним бажанням надати або відібрати. Вона є конституційним правом, яке має захищати суспільство навіть від найвпливовіших людей країни.