Колишній спеціальний прокурор заявив під присягою, що його розслідування виявило докази серйозних злочинів Дональда Трампа.
Республіканці звинувачують самого Сміта в політичному переслідуванні, демократи захищають його роботу, а американська система правосуддя опинилася в центрі нової боротьби за межі президентської влади. Проте гучні свідчення ще не означають ані обвинувального вироку, ані неминучого імпічменту.
Джек Сміт не відступає: «Я стою за своїми рішеннями»
29 вересня 2026 року колишній спеціальний прокурор США Джек Сміт виступив перед юридичним комітетом Сенату й захистив розслідування щодо Дональда Трампа. Його свідчення перетворили слухання на гостре політичне протистояння між республіканцями, які вимагали перевірити дії прокурора, та демократами, які наполягали на законності його роботи.
Сміт не відмовився від головного висновку свого розслідування. Він заявив, що зібрані докази давали підстави висунути Трампу кримінальні обвинувачення, і наголосив: якби перед ним сьогодні постали ті самі факти щодо колишнього президента, він ухвалив би таке саме рішення незалежно від партійної належності фігуранта.
Це не просто суперечка двох політиків. Сміт був спеціальним прокурором, якому доручили розслідувати дві справи: спроби Трампа скасувати результати президентських виборів 2020 року та неналежне зберігання секретних державних документів після завершення першого президентського терміну.
У справі про вибори Трампу висунули чотири кримінальні обвинувачення, а у справі про секретні документи — 40 пунктів обвинувачення. Однак наявність обвинувачень не тотожна обвинувальному вироку: юридичні твердження прокурорів мають оцінюватися за встановленими законом процедурами.
Чому розслідування не завершилися судовим вироком
У цій історії є обставина, яку сенсаційні заголовки часто залишають за кадром: обидві федеральні справи не завершилися судовим вироком щодо Трампа.
Після перемоги Трампа на виборах 2024 року та його повернення до Білого дому федеральне переслідування зіткнулося з обмеженнями, пов’язаними з політикою Міністерства юстиції щодо чинного президента. Справа про втручання у вибори була припинена без розгляду обвинувачень по суті, а справу про секретні документи раніше закрила суддя Ейлін Кеннон, визнавши призначення спеціального прокурора незаконним. У лютому 2026 року вона також постановила не оприлюднювати остаточний звіт Сміта щодо документів.
Отже, юридична ситуація складніша, ніж твердження, ніби Трампа вже визнали винним або його ось-ось виведуть із Білого дому. Обвинувачення були висунуті, прокурор захищає їхню доказову основу, але судового вироку, який встановлював би його кримінальну вину в цих федеральних справах, немає.
Саме ця різниця принципова для демократичної держави. Прокурор має право заявляти про докази злочину, політики — ставити під сумнів законність розслідування, а суспільство — вимагати відповідей. Проте жодна гучна заява не може підмінити судове рішення.
Республіканці атакують прокурора
Слухання в Сенаті не стало одностороннім викриттям президента. Республіканські сенатори звинуватили Сміта в упередженості та зловживанні повноваженнями. Серед претензій — отримання телефонних і текстових даних законодавців у межах розслідування, пов’язаного з подіями після виборів 2020 року. Сміт відкинув звинувачення в політичній мотивації та наполягав, що діяв відповідно до правил Міністерства юстиції.
Цей конфлікт має дві сторони. З одного боку, розслідування дій президента повинне бути захищене від політичного втручання. З іншого — повноваження правоохоронців не можуть бути безмежними: використання даних законодавців і журналістів потребує правових підстав, належних процедур та контролю.
Демократи наголошували, що розслідування Сміта стосувалися серйозних питань — спроб перешкодити передачі влади після виборів та поводження з секретними документами. Республіканці натомість намагалися зосередити увагу на методах прокурора й можливих порушеннях з його боку.
Тому головне питання слухань виходить за межі особистої суперечки між Трампом і Смітом: чи здатні американські інституції перевіряти дії найвищих посадовців без політичного диктату — і водночас гарантувати, що слідчі самі дотримуються закону?
Чи означає це неминучий імпічмент Трампа?
У політичних відео та коментарях дедалі частіше звучать прогнози про можливий імпічмент і усунення Трампа з посади. Але гучність політичної реакції не є доказом того, що процедура вже наближається до завершення.
За Конституцією США, Палата представників має повноваження оголосити імпічмент, а Сенат проводить судовий розгляд і для засудження та усунення президента потрібні голоси двох третин присутніх сенаторів. Отже, самі свідчення Сміта не запускають автоматичного механізму усунення президента. Для цього необхідні політичні рішення в Конгресі та достатня підтримка відповідних кроків.
Слухання може вплинути на суспільну дискусію, посилити тиск на законодавців і знову привернути увагу до подій 2020–2021 років. Проте робити висновок, що імпічмент неминучий, без підтверджених даних про конкретні процедурні кроки було б передчасно.
Так само не можна вважати, що всі республіканці змінили ставлення до Трампа або що його виборці масово відвернулися від президента. Для таких висновків потрібні надійні дані, а не емоційні заголовки.
Білий дім, закон і межі президентської влади
Політичне значення справи Сміта полягає в тому, що вона знову ставить перед США фундаментальне питання: чи може президентська влада стати щитом від юридичної відповідальності?
Верховний суд США у 2024 році визначив, що колишні президенти мають абсолютний імунітет щодо дій у межах основних конституційних повноважень, презумптивний імунітет щодо інших офіційних дій та не мають такого імунітету щодо неофіційних дій. Це рішення ускладнило оцінювання окремих епізодів справи про вибори, але не означало загального звільнення президентів від будь-якої відповідальності.
Саме навколо межі між офіційними та приватними діями, законними повноваженнями й можливим зловживанням ними точиться одна з найважливіших правових суперечок у сучасній американській політиці.
Якщо влада може безперешкодно використовувати державні інституції для захисту власних політичних інтересів, довіра до правосуддя руйнується. Але якщо кримінальні розслідування сприймаються як партійна зброя, це також підриває легітимність державних органів. Вихід — не в безумовній довірі до президента чи прокурора, а в перевірці доказів, дотриманні процедур і незалежному судовому контролі.
Висновок: політична буря ще не означає вироку
Свідчення Джека Сміта повернули у центр американської політики питання про спроби Трампа скасувати результати виборів 2020 року та поводження із секретними документами. Колишній прокурор захищає свої рішення, республіканці вимагають перевірити його методи, а демократи наголошують на необхідності притягнення високопосадовців до відповідальності за наявності достатніх доказів.
Але між політичним вибухом і юридичним результатом залишається дистанція. На сьогодні ці свідчення не є обвинувальним вироком Трампу й самі по собі не доводять неминучості імпічменту.
Для американської демократії вирішальним буде не те, хто виграє чергову інформаційну битву, а те, чи зможуть інституції діяти за законом незалежно від прізвища президента. Якщо звинувачення підтверджуються доказами, вони мають бути розглянуті належним чином. Якщо слідчі порушували закон, це також має бути встановлено й отримати правову оцінку.
Суть цієї історії не в гучній обіцянці негайно усунути Трампа. Вона в набагато складнішому випробуванні: чи здатна американська система правосуддя перевірити навіть президента — і водночас залишитися вірною власним правилам.