Війна, якої не видно
Європа
дедалі виразніше усвідомлює: сучасне протистояння з Росією відбувається не лише
на полі бою в Україні. Воно розгортається у кіберпросторі, дипломатичних
установах, міжнародних організаціях, інформаційному середовищі та навіть у
політичних процесах західних держав.
Це війна, де далеко не завжди чути постріли. Її
учасники працюють із даними, агентурою, кібератаками, операціями впливу та
дезінформацією. І саме тому європейські держави поступово переглядають правила,
за якими їхні спецслужби протистоять зовнішнім загрозам. Найпоказовішим сигналом такого перелому стала
Німеччина.
BND хоче отримати право не лише знати, а й діяти
Уряд ФРН
схвалив реформу законодавства про діяльність Федеральної розвідувальної служби
— BND. Її принципова новизна полягає у зміні самої філософії розвідки. Якщо традиційно спецслужба насамперед збирає
інформацію, аналізує її та передає політичному керівництву, то тепер німецька
влада хоче дозволити BND у виняткових випадках безпосередньо протидіяти
загрозам.
Йдеться, зокрема, про можливість проводити операції за
кордоном, спрямовані на запобігання терактам у Німеччині або атакам проти
союзників.
Серед можливих інструментів — виведення з ладу зброї,
видалення даних із комп'ютерних систем та інші операції, які фактично виходять
за межі пасивного спостереження. У найбільш
критичних ситуаціях під час конфлікту законопроєкт допускає застосування так
званих «кінетичних засобів», тобто зброї. Водночас німецька влада підкреслює,
що мова не йде про політику цілеспрямованих убивств чи ліквідацію людей. Сам факт появи таких положень показовий.
Німеччина, яка після Другої світової війни особливо
обережно ставилася до повноважень спецслужб, тепер змушена адаптувати свою
систему безпеки до реальності, у якій загрози виникають швидше, ніж
бюрократичні процедури встигають на них реагувати.
Розвідка в епоху кібероперацій
Окремий
напрям реформи стосується цифрового середовища. BND планують надати ширші можливості для
прослуховування та проникнення в комп'ютерні системи за кордоном. Крім того,
служба зможе довше зберігати отримані дані — до шести місяців — навіть до
їхнього попереднього аналізу. Логіка
влади зрозуміла: іноді значення інформації стає очевидним лише після того, як
відбувається певна подія.
Фрагмент даних, який сьогодні здається другорядним,
завтра може стати ключем до розуміння підготовки атаки, діяльності іноземної
спецслужби або операції впливу. Однак тут
виникає і принципове питання: де закінчується необхідна безпека і починається
надмірне розширення повноважень держави?
Для Німеччини це особливо чутливе питання. Тому
посилення BND неминуче супроводжуватиметься дискусією про парламентський
контроль, судовий нагляд і захист прав громадян.
Швеція показує інший бік протистояння
Паралельно
з німецькою реформою Швеція заявила про припинення російської розвідувальної
операції.
Шведська служба внутрішньої безпеки Säpo повідомила,
що російська спецслужба намагалася впливати на політичні рішення та
дискредитувати Швецію, а також її партнерів у ЄС і НАТО.
Особливу увагу привертає інформація про участь у цій
діяльності людей, які перебували під дипломатичним імунітетом. Це одна з найстаріших схем шпигунства, яка водночас не
втратила актуальності: дипломатичне представництво використовується не лише для
офіційних контактів держав, а й як прикриття для діяльності спецслужб.
За інформацією Säpo, підозрювані вже залишили
територію Швеції. Москва, своєю
чергою, публічно не прокоментувала ці звинувачення.
Відень — дипломатична столиця чи розвідувальний вузол?
Ще більш
масштабну картину змальовує журналістське розслідування російського незалежного
видання «Агентство». Його автори
проаналізували відкриті дані та стверджують, що щонайменше 20 зі 117 російських
дипломатів в Австрії можуть мати зв'язки з російськими спецслужбами. Ці висновки базуються на аналізі адрес, місць роботи,
доходів, сімейних зв'язків та інших доступних даних.
Особливо показовою є ситуація у Відні. За даними розслідування, у російському посольстві
зв'язки зі спецслужбами можуть мати щонайменше вісім із 48 співробітників.
Серед ознак, на які звернули увагу журналісти, — реєстрація за адресами,
пов'язаними з російськими спецслужбами, попередня робота у структурах СЗР або
ГРУ, а також згадки про військові частини чи навчальні заклади спецслужб. Подібні зв'язки, за твердженням розслідувачів,
простежуються і серед російських представників при ОБСЄ, ООН та МАГАТЕ.
Важливо наголосити: йдеться саме про висновки
журналістського розслідування на основі відкритих даних, а не про судові вироки
щодо кожної згаданої особи. Але сама концентрація таких сигналів має привертати
увагу контррозвідувальних структур. Відень у цьому контексті має особливе значення. Австрійська столиця є
місцем розташування численних міжнародних організацій, дипломатичних
представництв і платформ для контактів між державами.
Для розвідки це означає величезну кількість
можливостей: контакти, інформація, переміщення дипломатів, доступ до
міжнародного середовища та можливість працювати під офіційним прикриттям.
Німеччина відповідає висилками
ФРН після
початку повномасштабного вторгнення Росії також значно посилила боротьбу з
російською агентурою. За даними
BILD, від лютого 2022 року Німеччина оголосила персонами нон грата понад 80
російських дипломатів. За заявами німецької влади, більшість із них були
агентами, які діяли під дипломатичним прикриттям. Крім того, з країни було вислано ще понад 300 громадян
Росії.
Таким чином, Берлін фактично проводить багаторівневу
політику: дипломатичні висилки доповнюються контррозвідувальною роботою,
кримінальними розслідуваннями та реформуванням законодавства.
І це принципова зміна. Раніше західні держави часто реагували на викриття
російської агентури вже після того, як операція відбулася. Тепер дедалі більше
уваги приділяється можливості попередити атаку.
Від шпигуна до системної загрози
Російська
модель діяльності спецслужб давно вийшла за рамки класичного шпигунства. Сьогодні це комплексна система. Вона може включати збір секретної інформації,
вербування джерел, кібератаки, диверсійні дії, інформаційні кампанії,
політичний вплив, фінансування потрібних структур та використання
дипломатичного прикриття.
Саме тому сучасна контррозвідка вже не може
обмежуватися пошуком людини з прихованою камерою або передачею секретного
документа.
Завдання полягає у виявленні всієї інфраструктури
операції.
— Хто фінансує?
— Хто координує?
— Хто збирає інформацію?
— Хто забезпечує прикриття?
— Хто поширює необхідний наратив?
— Хто забезпечує технічну підтримку?
— І головне — хто ухвалює рішення?
Європа входить у нову еру розвідки
Німецька
реформа, шведська контррозвідувальна операція та дані про російську
дипломатичну присутність у Відні мають спільний знаменник. Європа більше не розглядає російську розвідувальну
активність як окремі епізоди. Вона дедалі
більше сприймається як частина довготривалого протистояння.
Для Москви розвідка є інструментом зовнішньої
політики. Для європейських держав відповіддю стає створення власної системи
стримування.
І тут виникає нова реальність: спецслужбам недостатньо
просто знати про загрозу. Від них дедалі частіше вимагатимуть можливості її
зупинити.
Саме тому дискусія навколо BND виходить далеко за межі
німецького законодавства. Вона фактично ставить перед усією Європою питання про
те, якою має бути розвідка XXI століття. Бо у світі, де противник діє швидко, приховано і часто
за межами державного кордону, надмірно повільна реакція сама по собі може стати
загрозою.
Водночас демократичні країни не можуть перемагати у
цій «війні тіней», відмовляючись від власних принципів. Тому справжній виклик полягає не лише у посиленні
спецслужб. Він полягає у тому, щоб зробити їх достатньо сильними для захисту
демократії — і водночас достатньо контрольованими, щоб у процесі її захисту
демократія не втратила саму себе. Саме на цій
межі сьогодні формується нова європейська система безпеки.