Час
професійної дипломатії чи час дилетантських рішень?
Чи скористається Трамп своїм шансом? Чи справді президент США Дональд Трамп має
можливість швидко наблизити завершення війни Росії проти України? Таке
припущення висловив старший науковий співробітник Atlantic Council Джозеф
Вебстер у своїй колонці для The Hill. На його думку, дефіцит пального в Росії,
який загострився після систематичних ударів українських безпілотників по
паливно-енергетичній інфраструктурі, може стати одним із найболючіших важелів
тиску на Кремль.
Логіка експерта проста: якщо Москва втратить
можливість компенсувати нестачу бензину за рахунок імпорту, економічний і
соціальний тиск усередині Росії лише посилиться. Саме тому Вебстер закликає
Вашингтон не лише підтримувати Україну, а й працювати дипломатичними та
санкційними інструментами, щоб обмежити постачання пального до РФ з інших
країн.
Однак виникає закономірне питання: чи готовий Дональд
Трамп скористатися цими інструментами?
Поки аналітики говорять про нові можливості
дипломатичного та економічного тиску, сам Трамп дедалі частіше привертає увагу
гучними політичними заявами. Його іронічні розмови про можливість третього чи
навіть четвертого президентського терміну викликають більше інформаційного
резонансу, ніж конкретні сигнали щодо стратегії завершення війни.
Світ дедалі більше втомлюється від затяжних воєн.
Російська агресія проти України триває вже багато років, а конфлікти на Близькому
Сході лише підсилюють ризики глобальної нестабільності. У такій ситуації від
лідера Сполучених Штатів очікують не яскравих політичних жестів, а послідовної
зовнішньої політики, здатної наблизити мир.
Історія неодноразово доводила: навіть найсильніші
економічні санкції працюють лише тоді, коли їх супроводжує професійна
дипломатія. Переговорний процес потребує досвідчених дипломатів, здатних
відстоювати державні інтереси в надзвичайно складних міжнародних умовах. Саме
від їхньої компетентності, а не від особистих чи політичних зв'язків учасників
переговорів, значною мірою залежить результат.
Сьогодні перед адміністрацією Трампа стоїть вибір.
Якщо Білий дім справді прагне наблизити завершення війни в Україні, він має
продемонструвати готовність використовувати весь спектр дипломатичних,
економічних і санкційних механізмів. Якщо ж ці можливості залишаться лише
предметом експертних дискусій, війна триватиме, а її ціна й надалі
вимірюватиметься людськими життями, економічними втратами та новими загрозами для
світової безпеки.
Можливо, саме зараз для Дональда Трампа настав момент
відповісти не гучними заявами, а конкретними діями. Адже справжнє політичне
лідерство визначається не передвиборчою риторикою, а здатністю досягати миру.
На превеликий жаль Дональд Трамп не дослухається до
світової спільноти, яка втомилась від воєн і Росії проти України, і в тому
числі США проти Ірану, що спричинило реальну загрозу глобального протистояння
не лише на Близькому Сході.
А що стосується можливостей Трампа завершити швидко
обидві ці війни, то йому слід було б посилати на переговори
дипломатів-професіоналів, а не свого зятя — бізнесмена і фінансиста Джареда
Кушнера та партнера з гольфу і
довіреного спецпосланника Стіва Віткоффа, котрі думають перш за все, як
провернути чергову вигідну оборудку. Тож і не дивно, що за інформацією Forbes
бізнес Трампа за роки його президентства приніс $2,4 мільярда!
І тому замість прав людини — мова активів та
інвестицій. Ця нова стратегія Білого дому ігнорує традиційні інституції США
заради особистих зв’язків Кушнера та Віткоффа з іноземними елітами.
І саме в руки своїх бізнес-партнерів — тандему
«Віткофф і Зяткофф» (як влучно охрестили цю пару новоявлених «дипломатів») Трамп
віддав долю України.