Рішення
адміністрації США дозволити розвиток цивільної ядерної програми Ер-Ріяда вже
називають одним із найсуперечливіших зовнішньополітичних кроків останніх років.
Критики попереджають: Вашингтон ризикує сам зруйнувати систему нерозповсюдження
ядерних технологій, яку десятиліттями вважав одним із головних стовпів
міжнародної безпеки.
Поки світ
продовжує жити в умовах війни в Україні, конфлікту на Близькому Сході та
глобального протистояння великих держав, адміністрація президента США Дональда
Трампа зробила крок, який уже викликав гостру критику серед американських
експертів із міжнародної безпеки.
Як
повідомляє BILD, Вашингтон офіційно підписав із Саудівською Аравією рамкову
угоду про розвиток цивільної атомної енергетики. Як повідомляє CNN, формально
документ стосується мирного використання атома, однак, за повідомленнями
американських медіа, він може відкрити шлях до створення в королівстві власної
інфраструктури зі збагачення урану. Саме цей аспект і викликав найбільше
занепокоєння.
Подвійні стандарти ядерної політики
Протягом
десятиліть Сполучені Штати займали жорстку позицію щодо Ірану, наполягаючи, що
навіть цивільне збагачення урану створює потенційні ризики для появи військової
ядерної програми. Саме навколо права Ірану збагачувати уран будувалися санкції,
міжнародні переговори, дипломатичний тиск та масштабна кампанія стримування.
Тепер
критики ставлять очевидне запитання: якщо технологія сама по собі є
небезпечною, чому для одного союзника вона стає прийнятною, а для іншого —
неприйнятною? Саме ця суперечність уже стала головним аргументом опонентів
нового курсу Вашингтона.
Геополітика замість принципів?
Офіційно
адміністрація США пояснює рішення прагненням забезпечити найвищі стандарти
безпеки та не допустити розповсюдження ядерної зброї. Однак багато аналітиків бачать
іншу причину.
Саудівська
Аравія останніми роками активно розширює співпрацю з Китаєм і Росією у сфері
високих технологій та енергетики. Для Вашингтона це означає ризик втрати одного
з ключових партнерів у Перській затоці. Тому ядерна угода дедалі більше
виглядає як елемент великої геополітичної гри, покликаної втримати Ер-Ріяд у
сфері американського впливу.
Проте
навіть якщо такі мотиви є зрозумілими з точки зору зовнішньої політики, вони не
усувають питання про довгострокові наслідки.
Ефект доміно
Найбільше
занепокоєння викликає перспектива запуску нової регіональної гонки ядерних
технологій. Спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман раніше
неодноразово заявляв: якщо Іран створить ядерну зброю, королівство також піде
цим шляхом. Тепер можливість отримати власні потужності зі збагачення урану
може стати першим кроком до такого сценарію.
Аналітики
не виключають, що аналогічні програми можуть активізувати Туреччина, Єгипет та
інші країни регіону, які не захочуть опинитися у стратегічно невигідному
становищі. Таким чином один політичний крок здатен змінити баланс сил на всьому
Близькому Сході.
Жорстка критика всередині США
Показово,
що найгостріші оцінки пролунали саме від американських експертів. Директор
американського Центру освітньої політики з питань нерозповсюдження ядерної
зброї Генрі Сокольські назвав сподівання на позитивний фінал такого рішення
«безумством».
Колишній
радник Державного департаменту США Aaron David Miller охарактеризував угоду як
«автогол» американської дипломатії та заявив, що вона суперечить багаторічній
політиці нерозповсюдження. На його думку, світові сьогодні найменше потрібна ще
одна держава, яка контролює повний цикл виробництва ядерного палива.
Попереду — Конгрес
Попри
підписання рамкової угоди, її реалізація ще не гарантована. Документ має пройти
розгляд у Конгресі США, де вже лунають голоси про необхідність ретельної
перевірки всіх ризиків.
Американські
законодавці традиційно дуже обережно ставляться до передачі ядерних технологій
державам регіону, який десятиліттями залишається одним із найнестабільніших у
світі. Саме тому політична боротьба навколо цієї угоди, ймовірно, лише
починається.
Між стратегічним партнерством і глобальною безпекою
Прихильники
домовленостей вважають, що участь американських компаній забезпечить більший
контроль над розвитком саудівської атомної програми та не дозволить Ер-Ріяду
переорієнтуватися на Китай чи Росію.
Критики ж
застерігають, що навіть за наявності найсуворіших міжнародних гарантій
поширення технологій зі збагачення урану створює додаткові довгострокові ризики
для міжнародної системи безпеки. Саме тому нинішня угода вже виходить далеко за
межі двосторонніх американсько-саудівських відносин. Вона може стати
прецедентом, який вплине на майбутнє режиму нерозповсюдження ядерних технологій
та стратегічний баланс на Близькому Сході.
Чи стане
цей крок елементом продуманої геополітичної стратегії, чи, навпаки, посилить
ризики нової регіональної гонки озброєнь, покаже час. Наразі ж рішення
адміністрації Дональда Трампа вже викликало гостру дискусію серед політиків,
експертів і міжнародних оглядачів, а остаточні оцінки його наслідків
залежатимуть від змісту угоди, позиції Конгресу США та подальшого розвитку
подій у регіоні.