У той час,
коли увага більшості аналітиків традиційно прикута до східного флангу НАТО,
дедалі частіше звучать тривожні оцінки, які змінюють саму логіку можливого
конфлікту. Директор Інституту внутрішньої безпеки Естонії Ерккі Коорт пропонує
поглянути на ситуацію ширше: у разі агресії Росії ключовою мішенню може стати
не Балтія, а Німеччина — стратегічний тил Альянсу.
Експерт
Ерккі Коорт
Його
аргумент виглядає жорстко раціональним: будь-яка військова операція проти НАТО,
яка починається з периферії, не має сенсу без попереднього удару по центрах
забезпечення. А саме Німеччина сьогодні є головним логістичним, економічним і
політичним вузлом європейської безпеки.
На відміну
від поширених сценаріїв «швидкої атаки» на країни Балтії, які передбачають
негайну реакцію всього Альянсу, удар по Німеччині може виглядати інакше. Це не
обов’язково класичне вторгнення — йдеться про гібридні дії: диверсії,
кібератаки, політичну дестабілізацію, маніпуляції суспільною думкою.
Саме тут,
за словами Коорта, Росія має серйозний потенціал: від агентурних мереж до
інформаційного впливу. Наявність мільйонів російськомовних мешканців у
Німеччині створює додаткове поле для маніпуляцій, яке Кремль може використати у
власних інтересах.
Позиція
Берліна: усвідомлення загрози
Оцінки
естонського експерта знаходять підтримку і серед німецьких політиків. Голова
оборонного комітету Бундестагу Маркус Фабер прямо визнає: у разі конфлікту саме
Німеччина стане ключовим хабом підтримки союзників.
Це означає,
що під ударом опиняться не лише військові об’єкти, а й цивільна інфраструктура
— порти, залізничні вузли, транспортні коридори. Фактично — вся система, яка
забезпечує життєздатність європейської оборони.
Однак є ще
один елемент, який може радикально змінити баланс — політичний сигнал з-за
океану. Президент
США Дональд Трамп неодноразово натякав на можливість перегляду ролі США в НАТО
або навіть виходу з Альянсу.
Навіть якщо
ці заяви залишаються політичною риторикою, їхній ефект вже відчутний. Для
Кремля це може виглядати як вікно можливостей: сигнал про потенційне ослаблення
колективної безпеки, розкол серед союзників і зниження рівня гарантій.
У такому
сценарії Володимир Путін може зробити ставку не на пряме зіткнення, а на
складніші, асиметричні дії, які не викличуть миттєвої відповіді всього Альянсу.
Війна
нового типу
Сучасні
конфлікти дедалі рідше починаються з танкових колон на кордонах. Вони
починаються з інформаційних кампаній, диверсій, економічного тиску і
внутрішнього розхитування суспільств. І саме в цьому контексті Німеччина — як
центр європейської стабільності — виглядає більш вразливою, ніж прикордонні
держави.
Балтійські
країни давно живуть у режимі підвищеної готовності. Німеччина ж, попри зміну
політики безпеки після 2022 року, все ще перебуває у процесі трансформації.
Заяви Ерккі
Коорта — це не просто ще одна експертна думка. Це спроба змінити парадигму
мислення про безпеку Європи. Вони змушують поставити незручне питання: чи
готовий Захід до того, що головний удар може прийти не там, де його чекають?
Якщо
стратегічний тил стає головною мішенню, то й підходи до оборони мають
змінюватися. Бо в сучасній війні перемагає не той, хто сильніший на фронті, а
той, хто здатен зберегти стійкість у тилу.
Про
ефективність цього нового типу війни вже наочно свідчить досвід України. Її
уміла боротьба проти російських агресорів продемонструвала, що поєднання
інформаційних операцій, гнучкої оборони, економічного тиску на противника та
мобілізації громадянського суспільства може стримувати навіть значно
потужнішого противника, змушуючи переосмислити традиційні підходи до безпеки і
оборони.