Банер «перемоги» в Сеулі як дзеркало російської політики: між
деклараціями про мир і реальною риторикою війни
Напередодні
чергової річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну будівля
російського посольства в столиці Південної Кореї перетворилася на
демонстративний політичний жест. На фасаді дипломатичної установи з’явився
великий банер із написом «Победа будет за нами» — гаслом, яке сьогодні є
частиною воєнної пропаганди Кремля.
За інформацією південнокорейських ЗМІ, зокрема видання
Chosun, МЗС Республіки Корея звернулося з вимогою прибрати полотно, однак
російська сторона відмовилася. Сеул назвав ці дії «надмірними та
неприйнятними», наголосивши, що Москва порушила дух міжнародних норм і Статуту
ООН. Водночас уряд визнав, що не може силоміць зняти банер через положення
Віденська конвенція про дипломатичні зносини, яка гарантує недоторканність
дипломатичних місій.
Мир у словах — «перемога» на фасаді
Цей епізод
варто розглядати ширше, ніж локальний дипломатичний скандал. Адже паралельно
Кремль продовжує публічно декларувати готовність до переговорів щодо завершення
війни. Проте реальні дії й символи свідчать про інше: мова не про компромісний
мир, а про стратегічну мету — перемогу.
Гасло «Победа будет за нами» — це не нейтральний
історичний слоган. У сучасному російському політичному контексті воно означає
доведення війни до бажаного Москвою результату. Тобто не припинення агресії, а
її успішне завершення на умовах Кремля.
Таким чином, дипломатична будівля у центрі Сеула стала
майданчиком для трансляції не миру, а воєнної риторики.
Північнокорейський фактор і нова вісь співпраці
Скандал
посилився заявами посла Росії в Південній Кореї Георгія Зінов’єва, який
публічно подякував військовим Північної Кореї за участь у бойових діях проти
України, зокрема у Курській області.
Сам факт такої подяки — це вже геополітичний сигнал.
Москва не лише визнає співпрацю з ізольованим авторитарним режимом, а й
демонструє її як досягнення. У контексті заяв про «мирні ініціативи» це
виглядає як відверте протиріччя: замість деескалації — розширення воєнної
коаліції.
Для Сеула, який формально перебуває у стані
незавершеної війни з КНДР, подібні заяви є особливо чутливими. Росія фактично
виносить на територію третьої держави символіку й риторику війни, що прямо
зачіпає безпекові інтереси регіону.
Імперська логіка без змін
Політика
Москви вкотре демонструє характерну рису: поєднання декларативної «готовності
до переговорів» із одночасною ескалаційною поведінкою. В історичній перспективі
ця модель не нова — від радянської дипломатії до сучасної Росії: мир як
тактичний інструмент, а не стратегічна мета.
Показово, що раніше російська сторона відмовлялася
залишати будівлю колишнього консульства у Гданську попри вимоги польського МЗС.
Схожі кроки — це демонстрація не поваги до міжнародного порядку, а прагнення
нав’язати власні правила.
Така поведінка узгоджується з логікою імперського
мислення: право сили переважає над силою права.
Чи вірять у це у Вашингтоні?
На цьому
тлі особливої ваги набуває питання американської політики. Риторика частини
політичного істеблішменту США, зокрема навколо Дональда Трампа, передбачає швидке
завершення війни через переговори. Проте ключове питання — на яких умовах?
Кремль послідовно демонструє, що його мета — не
припинення агресії, а її легітимізація. Банер у Сеулі — лише символ, але символ
промовистий. Він показує: у російській політичній культурі «перемога» лишається
центральним наративом, навіть тоді, коли назовні звучать слова про «мир».
Ілюзія, що Москва прагне компромісу, може коштувати
Заходу стратегічної помилки. Адже переговори без зміни цілей агресора означають
не мир, а паузу перед новим витком конфлікту.
Демонстрація намірів
Ситуація в
Сеулі — це тест на здатність міжнародної спільноти читати сигнали. Росія не
приховує власних амбіцій. Вона транслює їх публічно — на фасадах дипломатичних
будівель, у заявах своїх послів, у співпраці з режимами, що перебувають під
санкціями.
Мир — це припинення агресії та повага до суверенітету
іншої держави. «Перемога за нами» — це обіцянка продовження боротьби до
бажаного результату. Поєднати ці два меседжі в одну логіку неможливо.
І поки на будівлях російських посольств з’являються
гасла воєнної тріумфальності, розмови про щирі мирні наміри Кремля виглядають
радше частиною інформаційної гри, ніж реальної стратегії деескалації.