Ілюзія «енергетичного миру»

_

Останнім часом у медіапросторі знову почали «вкидати» тему так званого «енергетичного перемир’я» - мовляв, давайте домовимось не бити по інфраструктурі. Але давайте подивимось на реальність без рожевих окулярів. Поки західні медіа обговорюють теоретичні сценарії, російський інформпростір захлинається від погроз. Там не говорять про мир. Там обговорюють, як швидше «вбити» нашу енергосистему до кінця зими.

Пастка «тиші»

Будемо відвертими: будь-які домовленості про припинення дальніх ударів по території РФ сьогодні - це гра в одні ворота. Мої джерела в дипломатичних колах підтверджують: у контактах з американцями росіяни жодним чином не підтверджують намірів щодо реального енергетичного перемир’я. Вони використовують ці розмови лише як димову завісу, щоб ми призупинили свою успішну кампанію з демілітаризації їхнього тилу.

Відсутність наших ударів по російській воєнці - це не крок до безпеки. Це крок до того, що ворог зможе спокійно, без пожеж і вибухів, штампувати ракети та вибухівку, аби за тиждень-другий знову вдарити по нас.

1600 кілометрів — це не межа

Специ з Центру спецоперацій «Альфа» СБУ наочно продемонстрували, як виглядає справжня «дипломатія дронів». Нова ціль - хімічний гігант «Метафракс Кемікалс».

Щоб зрозуміти масштаб: це Пермський край, це понад 1600 кілометрів від кордону з Україною, це глибокий тил, де росіяни звикли почуватися у цілковитій безпеці, але «бавовна» від СБУ дістала їх і там.

Чому «Метафракс» - це жирна ціль?

-          Це один із найбільших виробників метанолу та уротропіну в РФ та Європі.

-          Уротропін - це база для виробництва вибухівки.

-          Карбамід і пентаеритрит - компоненти, без яких російський ВПК не зможе випускати сучасне озброєння.

-          Шість вибухів, евакуація персоналу, пряме влучання в установку виробництва метанолу. Це не просто пожежа на заводі. Це системний удар по «нервовій системі» російського виробництва боєприпасів.

Логіка проста: менше хімії - менше снарядів

Кожен такий deep strike вглиб РФ безпосередньо впливає на фронт. Немає компонентів - падають темпи виробництва снарядів. Ускладнюється логістика. Падає інтенсивність обстрілів наших позицій.

Росіяни розуміють лише мову сили. Якщо ми перестанемо бити по їхніх заводах у Пермі, Тулі чи Самарі, вони не перестануть бити по Києву чи Харкову. Навпаки - вони робитимуть це з подвоєною силою, бо відчують нашу слабкість.

Системна робота СБУ по об’єктах ВПК - це і є наш справжній «щит». Чим більше «бавовни» на російських хімзаводах, тим менше заліза летить на голови українців. Тому не треба купуватися на маніпуляції про «перемир’я». Треба масштабувати успіх «Альфи».