Гренландія – стратегічний
актив чи риторична ідея? Трамп назвав Гренландію «стратегічно дуже важливою»
територією і заявив, що якщо США не захоплять її, то це зроблять Росія чи Китай
— а він не дозволить цього.
Потенційні «за»:
– Арктичний регіон справді набуває дедалі більшої
стратегічної і економічної ваги через танення льодів, нові морські шляхи й
доступ до ресурсів.
– Гренландія має важливе географічне розташування для
ППО й морської безпеки — що може бути цікаво для США в контексті їхньої
глобальної оборонної архітектури.
– Експансія США могла б служити стримуванню зростання
впливу зовнішніх геополітичних суперників.
Супротив та ризики:
– Заяви Трампа викликали критику з боку Китаю, який
закликав не використовувати інші країни «для егоїстичної вигоди».
– Європейські сусіди й Данія різко відкидали твердження
про присутність російських чи китайських кораблів біля острова як
необґрунтовані, і підкреслили, що Гренландія «не продається».
– Ідея «захоплення» є грубим порушенням норм
міжнародного права та суверенітету — тим більше що острів належить Королівству
Данія і має власну автономну владу.
Таку
риторику знайшли частково необґрунтованою і «популістською», націленою на
внутрішню аудиторію США чи маніпуляцію у глобальній політиці.
Тож із
стратегічної точки зору інтерес США до регіону зрозумілий, але методи й
формулювання — дуже проблемні з огляду на міжнародні норми і ризик ескалації
конфліктів.
Венесуельська нафта: між бізнесом і політикою
Трамп
заявив, що якщо Росія й Китай захочуть купувати венесуельську нафту, США будуть
«відкриті для бізнесу негайно». Це звучить як прагнення США стати ключовим
гравцем на нафтопросторі Венесуели та максимізувати прибутки.
Потенційні «за»:
– Венесуельська нафта залишається одним із найбільших
енергетичних резервів у світі, а потенційний доступ до неї може зміцнити енергетичну
позицію США.
– Відкриття продажу навіть колишнім геополітичним
суперникам може сприяти диверсифікації ринків збуту.
Проти:
– Такий підхід змішує державну зовнішню політику і чисто
комерційні інтереси, що може підірвати стабільність на нафтових ринках і вести
до посилення конфліктів між державами.
– Показовим є те, що у 2026 році дії США у Венесуелі вже
мали значні геополітичні наслідки та ставили під питання контроль над вивозом
нафтових активів країни.
– Замість підтримки демократичної трансформації Трамп,
за даними оглядачів, демонструє складну, нечітку політику, яка може лише
зміцнити існуючі режимні структури.
Отже, хоча
економічні вигоди від продажу венесуельської нафти певною мірою можуть
існувати, вони тісно переплетені з великою політичною невизначеністю.
Куба: жорстка позиція і геополітичні ризики
Трамп
повідомив про повне припинення нафтових постачань та фінансової підтримки Кубі,
«ні нафти, ні грошей — нуль», — і закликав Гавану «піти на угоду» зі США.
Потенційні «за»:
– Такий тиск може бути частиною ширшої стратегії тиску
на союзників режимів, які Вашингтон вважає недружніми, — у цьому контексті Куба
була історично близьким союзником Каракаса.
– Посилення санкцій може мати тактичний ефект,
примушуючи уряд Куби переглянути зовнішньополітичні орієнтири.
Проти:
– Радикальні санкції завжди несуть значний ризик
посилення гуманітарної кризи — як у самій кубинській економіці, так і серед
населення.
– Такий підхід створює емоційно негативний імідж США у
регіоні й може посилити антиамериканські настрої.
– Без конкретних пропозицій щодо реального діалогу та
реформ ця політика ризикує лише загострити конфлікт.
Баланс «за» й «проти»: ключові висновки
Аргументи «за»:
– США мають право захищати свої стратегічні інтереси в
Арктиці й на енергетичних ринках.
– Розширення ролі США у глобальній енергетиці може
підтримати економіку.
Аргументи «проти»:
– Ідея «захоплення» чужої території суперечить
міжнародному праву й може підірвати довіру до США як гаранта безпеки.
– Заяви про контроль над Гренландією, без чітких доказів
зовнішньої загрози, викликали критику навіть із боку Китаю, який наголосив на
недопустимості використання інших країн «для егоїстичної вигоди».
– Комерційні прагнення щодо венесуельської нафти
змішують бізнес і державну політику, що може призвести до нестабільних
наслідків.
– Жорсткі санкції проти Куби мають ризики гуманітарного
характеру й можуть загострити регіональні напруження.
Заяви
Трампа несуть у собі дійсно глибокий геополітичний посил: прагнення зміцнити
позиції США у світі. Але одночасно вони демонструють неоднозначну, суперечливу
і ризикову модель поведінки на міжнародній арені — одну, що більше схожа на гру
великих сил без чітких правил, а не на дипломатію, грунтовану на нормованих
принципах взаємної поваги й міжнародного права.
Варто
уважно слідкувати за тим, чи матимуть ці заяви реальні дипломатичні наслідки,
чи залишаться передвиборчою риторикою, що підживлює внутрішні дискусії в США та
викликає напруженість у світі.
Трамп посилив тиск на Гренландію перед переговорами у Вашингтоні
Завтра, 14
січня 2026 року, у Вашингтоні заплановані переговори щодо Гренландії за участю
міністра закордонних справ Данії Ларса Лекке Расмуссена та глави
зовнішньополітичного відомства Гренландії Вівіан Мотцфельдт. З боку США
візьмуть участь держсекретар Марко Рубіо та віце-президент Джей Ді Венс.
Напередодні
переговорів президент США Дональд Трамп знову дав зрозуміти, що жорстко
налаштований: «Я хотів би укласти угоду. Але якщо ми не зробимо це по-доброму,
ми зробимо це погано». За даними американських ЗМІ, Трамп уже доручив
військовим опрацьовувати силові сценарії.
Паралельно
Білий дім посилює символічний тиск. Сьогодні його облікові записи в X і
Instagram опублікували згенеровану фотографію, на якій Трамп сидить в Овальному
кабінеті, а за вікном — величезна карта Гренландії.
Ще далі
пішов республіканський конгресмен Ренді Файн, лояльний до Трампи. Він оголосив
про намір внести до Конгресу законопроект, який дозволить президенту «вжити
всіх необхідних кроків для анексії Гренландії». Експерти вважають його
прийняття малоймовірним: республіканці з цього питання розколоті, а демократи
вже готують законопроект у відповідь.
Тим часом
глава уряду Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен заявив у Facebook, що НАТО має
захищати острів як частину Данії.