Як боротьба з наркокартелями перетворилася на найбільшу юридичну суперечку року
Операція США проти режиму Мадуро стала тестом для глобального правопорядку і меж американської влади. Дії США у Венесуелі розкололи світ — між захистом суверенітету та бажанням покарати злочинний режим.
Європа між принципами і страхом хаосу
Операція США у Венесуелі стала одним із найгучніших геополітичних вибухів початку зими. Вона вийшла далеко за межі регіональної кризи — і перетворилася на глобальну суперечку про те, де закінчується суверенітет держави і де починається право світу втручатися, коли влада перетворюється на злочинну систему.
Вашингтон заявив, що діяв у межах боротьби з міжнародним наркотероризмом. За американським законодавством Ніколас Мадуро та кілька ключових фігур його режиму звинувачені у створенні та керуванні транснаціональною наркокримінальною мережею. Саме це Білий дім використав як юридичне обґрунтування операції.
Але міжнародна реакція виявилася різко розділеною. У Берліні ситуація стала особливо показовою. Лідери «Зелених» та соціал-демократів заявили прямо: дії США порушують міжнародне право і підривають засади суверенітету держав. За їхніми словами, навіть найбільш огидний режим не може бути атакований без мандата міжнародних інституцій.
Канцлер Фрідріх Мерц зайняв обережнішу позицію. Він не засудив операцію напряму, але наголосив, що правова оцінка дій США є «складною» і потребує часу. Водночас він окреслив головну тривогу Європи — неконтрольований розвал венесуельської державності може створити ще більший гуманітарний і безпековий хаос у регіоні.
Міжнародне право проти американської логіки
Професор міжнародного права Маркус Бехам звертає увагу на ключову суперечність: навіть якщо лідер держави є злочинцем, класичне міжнародне право надає йому імунітет від переслідування судами інших країн, поки він перебуває при владі. Це — неписане, але фундаментальне правило, яке забезпечує мінімальну стабільність світового порядку.
США ж, на його думку, надто широко витлумачили поняття самооборони, прирівнявши наркоторгівлю режиму до загрози, що виправдовує застосування сили проти суверенної держави.
Погляд із Венесуели: справедливість важливіша за процедури
Зовсім інша логіка — у венесуельських емігрантів. Для них Мадуро — не президент, а ватажок мафіозної держави. Даніель Ді Мартіно, дослідник Манхеттенського інституту, прямо говорить: Мадуро не має легітимності, бо сфальшував вибори, а його режим — це наркокартель з прапором.
Для мільйонів венесуельців падіння цього режиму, навіть унаслідок зовнішньої операції, є не порушенням міжнародного порядку, а актом визволення.
Небезпечний прецедент
Саме тут і проходить головна лінія розлому. Якщо дозволити великим державам застосовувати силу на основі власних кримінальних звинувачень проти іноземних лідерів, міжнародне право ризикує перетворитися на набір рекомендацій, а не правил.
Але якщо світ буде закривати очі на режими, які перетворюють країни на кримінальні анклави, — він консервує безкарність диктаторів.
Венесуельська криза стала дзеркалом для всього міжнародного порядку: він застряг між правом і справедливістю, між суверенітетом і відповідальністю. І те, як світ відповість на дії США, визначатиме, якими будуть війни і «поліцейські операції» XXI століття.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.