Приборкувач воєн, який боїться Кремля
03 січня 2026, 01:20
Власник сторінки
Журналист
Зброя «напоготові» для загрози Ірану і мовчання щодо злочинів Путіна в Україні — подвійні стандарти Дональда Трампа
Погрози війною Ірану на тлі загравання з Путіним викликають дедалі більше запитань. Іранські протести оголили суперечності у зовнішній політиці президента США.
Президент США Дональд Трамп знову заговорив мовою ультиматумів. Цього разу — на адресу іранського режиму. На тлі масових протестів в Ірані, які з економічних швидко переросли в політичні, він відкрито став на бік демонстрантів і пригрозив муллам застосуванням збройної сили. «Ми тримаємо зброю напоготові та готові діяти», — написав Трамп у своїй соціальній мережі Truth Social, фактично попередивши диктатуру аятол про можливе військове втручання США у разі розстрілів протестувальників.
Самі протести в Ірані набувають дедалі радикальнішого характеру. До традиційного страйку торговців масово приєдналися студенти. В університетах Тегерана та Ісфахана — осередках іранської інтелектуальної еліти — лунають гасла «Смерть диктатору». Влада відповідає за звичним сценарієм: водомети, сльозогінний газ, побиття, вогнепальна зброя. За наявними даними, щонайменше семеро людей уже загинули.
Здавалося б, позиція президента США — чітка й однозначна: диктатура, яка стріляє у власний народ, має бути зупинена. Але саме тут починається головна проблема — подвійні стандарти Дональда Трампа, які дедалі важче приховувати.
Трамп любить вихвалятися тим, що «зупинив вісім воєн». Цей наратив він повторює при кожній нагоді, подаючи себе як великого миротворця. Проте найбільша війна сучасної Європи — загарбницька агресія Росії проти України — триває вже роками і жодним чином не наблизилася до завершення за його участі. Ба більше, саме Трамп ще під час виборчої кампанії 2024 року обіцяв «закінчити війну за 24 години». Обіцянка виявилася порожнім гаслом.
Натомість нині президент США фактично тисне на жертву агресії, а не на агресора. Він відкрито заявляє, що Україні слід погоджуватися на «компроміси», які насправді є принизливою капітуляцією. Він згорнув пряму військову допомогу Києву, якою займалася адміністрація Байдена, і переклав фінансову відповідальність на Європу, перетворивши підтримку України на бізнес-схему: мовляв, нехай ЄС платить за американську зброю.
І тут виникає логічне й болюче запитання: чому для Ірану у Трампа є погрози, ультиматуми і «зброя напоготові», а для Росії — нескінченні виправдання, обережність і загравання?
Світова спільнота вже майже чотири роки закликає США — як глобального лідера — застосувати реальний тиск на Кремль, щоб зупинити війну, масові вбивства цивільних, депортації та руйнування. Але від Трампа ми чуємо не ультиматуми Путіну, а спроби «домовитися», «зрозуміти», «не провокувати».
На цьому тлі дедалі гучніше звучать підозри, які ще донедавна здавалися маргінальними. Чи не перебуває Дональд Трамп у полі впливу Володимира Путіна? Чи не має Кремль компромату, який змушує американського президента поводитися дивно м’яко щодо російського диктатора? З огляду на біографію Путіна як колишнього офіцера КДБ, такі припущення виглядають не фантазією, а цілком логічною версією.
Іронія ситуації в тому, що Трамп, який позиціонує себе як «приборкувача воєн», сам знову розмахує загрозою війни — тепер уже проти Ірану. При цьому він ігнорує найбільш кричущий воєнний злочин сучасності — агресію Росії проти України.
Це не політика миру. Це політика вибіркової моралі, де ультиматуми адресуються слабшим або зручнішим, а перед справжнім агресором демонструється дивна безпорадність. І саме за це Дональда Трампа дедалі частіше критикують не лише в Україні, а й у самих Сполучених Штатах.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.