У дні, коли ми святкуємо народження спасителя людства Ісуса Христа, вся Земля має зануритися у атмосферу тихої радості й любові між людьми.
Його послання “блаженні миротворці” як ніколи актуальне сьогодні, коли люди безглуздо вбивають один одного у десятках воєн по всьому світу. Торговці смертю, командири-м’ясники та пропагандисти ворожнечі упиваються майже диктаторською владою і називають цю дикість “цивілізацією”. Але нічого цивільного у цій мілітаризації нема. У цивілізованих демократичних країнах всі ці армії мілітаристичних варварів давно б відправили лікуватися до психолога на групу підтримки анонімних війно-залежних.
Я пишу це після чергового масованого обстрілу мого рідного Києва та інших українських міст російською армією, яка продовжує безжально вбивати моїх співвітчизників, руйнувати наші оселі, позбавляти нас електрики, води та опалення.
Міжнародне бюро миру підтримало заклик Президента Зеленського та німецького канцлера Фрідріха Мерца до різдвяного припинення вогню. Путін, схоже, досі не зрозумів, що він ніколи не завоює Україну, від нього ми поки не дочекалися згоди на припинення вогню. Боже, врозуми його!
І Путін, і Зеленський у своїх нещодавніх інтерв’ю казали, що перш за все хочуть поваги. Якщо б вони поважали своїх людей, вони б не змушували їх вмирати на війні та перш за все не змушували б йти проти совісті тих людей, які віддані ненасильницькому способу життя, повному віри, любові і прагнення приносити користь всім людям, а не чинити шкоду та насильство.
Це стосується кожної країни, що готується до війни і тому страждатиме від війни. Якщо б була рішучість суспільства сказати “ні” війні та повага до права народів на мир, у світі не було б жодної війни. Звісно, є велика різниця між агресором і жертвою, між імперськими амбіціями і гіперактивним націоналізмом, але жодна жадібність до слави та здобичі, жодна конкуренція за примарну абсолютну владу шляхом насильства не варта того, щоб вбивати людей, тим більше масово. І ніхто ніколи не перемагає від масового вбивства та вбивства у відповідь, всі криваві “перемоги” є казками для дурнів.
Є великі і малі країни, багаті і бідні країни, жорстокі та гуманні уряди. Якщо б люди прислухалися до Христа, гуманності та демократії в світі було б більше.
У моїй антивоєнній квакерській проповіді “Лев і теля” я радив позбутися сліпої віри в армію та нагадував, що згідно із книгою Об’явлення настане час, коли лев і теля житимуть у мирі в царстві небесному без всяких армій. На жаль, ця проповідь дуже не сподобалася командиру місцевого ТЦК. Незважаючи на вихідний, у той же день, у неділю 14 грудня, полковник Сергій Калугін відправив мені повістку про “уточнення даних” у помсту за проповідь, ще й з вимогами з’явитися для військового обліку на святий вечір 24 грудня, що є брутальною та протиправною спробою примусити мене змінити мої переконання як квакера та євангельського пацифіста всупереч статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Я вже поскаржився на це порушення прав людини Омбудсману Лубінцю і попросив його подбати, щоб в Україні було запроваджено альтернативний облік замість військового обліку для направлення на невійськову службу віруючих, яким совість не дозволяє ставати частиною машини війни.
Наша громада вирішила молитися, а не підтримувати кровопролиття на святий вечір. Запрошуємо усіх охочих на спільні збори 24.12.2025 о 9:00 онлайн для молитви та обміну думками щодо переслідувань за віру і переконання, які вимагають невійськового служіння із захисту України від російської агресії. Будемо ділитися історіями випробувань віри та переконань сумлінних відмовників, ідеями щодо стійкості у вірі та захисту прав людини.