Вашингтон у вирі
найглибшої політичної кризи століття. У Вашингтоні немає спокою. Капітолій,
який для багатьох поколінь був символом стійкості американських інституцій,
сьогодні перетворився на епіцентр політичного шторма. Сполучені Штати
переживають один із найтяжчих конституційних кризисів у сучасній історії — і ця
криза стосується не лише президента, не лише партій, а самої здатності
демократії залишатися демократією.
Розлам
у серці влади
Політична Америка
давно звикла до гострих суперечок, але нинішня ситуація переступила за межі
звичного протистояння. Понад сто двадцять членів Палати представників та група
сенаторів — включно з республіканцями — публічно заявили: президент має піти у
відставку або зіткнутися з імпічментом.
Такого рівня
внутрішнього розламу Сполучені Штати не бачили десятиліттями. Вперше за довгий
час критика на адресу президента лунає з власного табору — і звучить не як
обережний шепіт, а як відкритий політичний вирок.
Для республіканської
партії це землетрус. Для країни — наслідок накопичених роками конфліктів між
Білим домом, Конгресом та системою стримувань і противаг.
Шатдаун
та параліч держави
Тривалий урядовий
параліч став каталізатором вибуху невдоволення. Федеральні агенції працюють на
межі зупинки, військові та службовці не отримують зарплат, державні програми
буксують. Родини, що залежать від соціальних виплат, опинилися перед загрозою
виживання. У деяких регіонах школи змушені скорочувати харчові програми,
лікарні переводять персонал у надекономний режим.
Держава — це
механізм, який не може стояти. А сьогодні він стоїть.
Імпічмент
або двадцять п’ята поправка: вибір, що визначить епоху
Ще кілька місяців
тому і сам імпічмент, і застосування двадцять п’ятої поправки виглядали
малоймовірними сценаріями. Сьогодні обидва — частина політичного порядку
денного.
Двадцять п’ята
поправка, яка дозволяє оголосити президента неспроможним виконувати свої
обов’язки, ніколи не застосовувалася для усунення глави держави. Тепер же її
обговорюють відкрито. Це ознака того, що межа, за якою починається інституційна
тривога, давно пройдена.
Офіційна резолюція
про імпічмент — HR353 — описує низку звинувачень, включно з перевищенням
повноважень, ігноруванням рішень судів та зловживанням виконавчими
інструментами. Це не політична риторика — це юридичний документ, що вимагає
відповіді.
Вулиці
говорять голосніше, ніж будь-коли
На тлі урядового
паралічу зростають протести. Люди виходять на площі від Лос-Анджелеса до
Нью-Йорка. Вимоги різні, мотиви різні, але емоція одна: відчуття, що межа
відповідальності влади перед суспільством зрушилася — і не в кращий бік.
Довіра — найцінніша
валюта демократії. І сьогодні Америка її стрімко втрачає.
Фронт
у Конгресі: коли політика перестає бути політикою
Деякі конгресмени,
які роками стояли на сторожі президентської лінії, роблять різкі заяви. Джон
Катко — поміркований республіканець, який майже ніколи не критикував президента,
— заявив, що готовий голосувати за імпічмент. Сенатор Пат Тумі публічно
закликав президента піти у відставку «в інтересах країни». Ці голоси — не про
партію. Вони про інституційний інстинкт самозбереження.
Коли система відчуває
ризик втрати рівноваги — вона починає шукати спосіб відновити її.
Час
великих рішень
Вашингтон нині
нагадує місто, яке затамувало подих. Політична машина працює на межі: закулісні
перемовини, пошук голосів, юридичні консультації, перегони між фракціями. Всі
розуміють: наступні тижні стануть моментом, який увійде в підручники історії.
США опинилися перед
питанням, від відповіді на яке залежить не лише політична динаміка, а й
фундаментальний характер американської демократії: чи можна зберегти
верховенство права, коли його випробовують на міцність на найвищому рівні
державної влади?
Демократія
— не власність політиків
Криза, яку
переживають Сполучені Штати, не є крахом. Це — тест. Тест на здатність
інституцій чинити опір політичному тиску. Тест на зрілість суспільства. Тест на
те, чи зможе система, створена понад двісті років тому, вистояти в епоху
радикальної поляризації та інформаційної турбулентності.
Американська
демократія завжди переживала кризи — але сила США завжди полягала в тому, що
кризи ставали моментами оновлення. Сьогодні перед нею знову стоїть вибір. І від
рішень, які ухвалять найближчими днями і тижнями, залежить не лише політична
доля конкретного президента — залежить майбутнє країни, яка десятиліттями була
маяком демократії для світу.