Ще один російський НПЗ став... чомусь

-

Удар по «Газпром Нафтохім Салават» — це не просто чергова «бавовна», це демонстрація того, як можна вбивати воєнну машину агресора там, де вона годується доларами. Далекобійні дрони СБУ дісталися до Башкортостану й уразили одну з ключових установок заводу – ЕЛОУ-АВТ-4, технічне серце, яке очищує нафту. На території НПЗ – сильна пожежа, чорний стовп диму в небо; місцеві телеграм-канали та влада повідомляють про пошкодження. Це не локальна аварія. Це цілеспрямований удар по механізмах наповнення бюджету Кремля.

Коли «бавовни» починають вибивати вузли нафтової інфраструктури – від терміналів до перекачувальних і переробних станцій – то припиняється не просто потік продукції, а й потік нафтодоларів, які живлять армію, підтримують чинну політичну еліту і дозволяють зберігати можливості для продовження агресії. Кожний пошкоджений НПЗ, кожна підбитa перекачувальна станція – це реальні, підраховувані втрати для ворога. Це не абстрактні санкції на папері, а конкретні удари по доходах, які підривають економічну основу війни.

Стратегія, що втілюється нині, проста й ефективна: переводити антикризові і санкційні інструменти у режим практичного застосування. Дрони довели, що вони здатні дотягнутися туди, де раніше вважалися недоторканними заводи у глибині російської території. Така мобільність означає, що жодна нафтодоларова артерія не є безпечною просто через географію. Це новий вимір санкцій – не міжнародні постанови, а фізичне блокування фінансових потоків агресора.

Ефект від таких ударів множинний: тимчасова зупинка виробництва призводить до дефіциту палива на ринку, до зростання витрат на логістику і відновлення; руйнування обладнання – до довготривалого скорочення експорту; а психологічний ефект – до зниження готовності вкладати в ризикові схеми обходу санкцій. В результаті падають доходи, зменшуються ресурси на закупівлю озброєнь, ремонт техніки та утримання військ.

Це не гіпотеза – це тактика, що вже працює: поразки інфраструктури позбавляють Кремль частини його фінансового «щита». Якщо продовжувати працювати саме в цьому напрямі – по аналогії з економічними санкціями, але в практичній площині — можна примусити агресора платити за свою агресію не лише репутаційно, а й реальною втратою доходів. Удар по «Газпром Нафтохім Салават» - чергове нагадування, що економічна війна може й повинна вестися не лише дипломатичними методами, а й технологічно-військовими інструментами.

Поки світ рахує декларації і обговорює чергові пакети обмежень, є інструменти, які діють миттєво і без проміжного бюрократичного фільтра. Ті удари, що б’ють по нафтодоларовим активам – це можливість не просто посилити санкції, а реально виміряти їхній вплив на полі бою. І доти, поки такі можливості використовуються цілеспрямовано і системно, кремлівська економіка буде втрачати не лише прибутки, а й здатність вести війну.