Нещодавній саміт між Трампом і Путіним в Алясці став за багатьма ознаками більше шоу, ніж справжня політична зустріч. Парадний прийом, бейджики «Пursuing Peace» – усе це швидше підвищувало статус Путіна, ніж просувало мирні домовленості. Жодної угоди про припинення вогню чи конкретного прогресу досягнуто не було, – пише The Washington Post.
Санкції — лякалка, а не інструмент
Трамп неодноразово згадував про можливі «вторинні санкції» проти країн-покупців російської нафти — Індії, Китаю, інших. Але конкретних кроків так і не було. Наприклад, він натякнув: можливо, я їх застосую, але наразі не буду», – зазначає The Economic Times.
Втім, незалежні аналітики застерігають: такі «вторинні тарифи» — це досить грубий інструмент, що може обвалити американсько-світову торгівлю, створивши серйозні ланцюгові збої. Це зачепило б не тільки Росію, але й близько 40 % імпортних товарів США, – AAF Карнеги.
Путин як психологічний майстер впливу
Путін — колишній агент КДБ — відомий маніпулятор, який вміє створювати комфортне дипломатичне оточення для своїх співрозмовників. Саміт у форматі один на один дозволив йому ефективно використати психологічний вплив. Аналітики застерігають: він намагався «застовпити» рішення й ухилятися від санкцій без будь-яких поступок, – The Washington Post.
Стратегія Трампа: виграш без втрат
Трамп постійно повторює, що хоче миру — але коли не виходить, не переходить до рішучих кроків. Відсутність нових санкцій після саміту — ознака того, що він готовий «переглянути питання» за кілька тижнів, але поки що — ні. У підсумку, Кремль «отримав стратегічну паузу», а Трамп — можливість виглядати поміркованим без жорстких фінансових чи політичних втрат, – Уолл-стрит Джорнл і Reuters.
Наскільки Трамп «на гачку» у Путіна?
Оптимізм понад реальні дії — Трамп підкреслює душевну атмосферу, але результатів нема. Санкції — завжди відкладені — навіть попри риторику, реальні санкційні удари так і не були нанесені.
Путін лише посміхається — він досяг свого, адже отримує легітимність без уступок.
Тож чи на гачку Трамп у Кремля? Риторично — можливо. Практично — наразі Трамп обирає «м’яку дипломатію»: виглядає як миротворець, але без справжнього тиску. Зрештою, це гра на власну вигоду: більше ефекту, менше наслідків.