Трамп переосмислює свій підхід до війни в Україні

Бо не спрацювали обидва напрямки його швидкісної фаст-дипломатії для завершення «гарячої» фази війни в нашій країні: 1) якомога швидше домовитися про припинення вогню та 2) укласти велику угоду.

Від самого початку обидва ці напрямки реалізовувались Трампом то по черзі, то паралельно. Це пояснюється тим, що у самого президента США не було чіткого бачення, як рухатися до оголошеної ним цілі закінчити війну в Україні. Тому після того як хазяїн Білого дому пробіг свою першу стоднівку, він вирішив пройтися поряд із біговою доріжкою й зрозуміти, куди і як йому далі рухатися у питанні миру в Україні. Адже ніхто не підганяє його як Форреста Гампа в однойменному фільмі закликами «Run, Donald, run!»

Не варто очікувати публічного визнання Дональдом Трампом помилок  - своїх та своєї команди. Робота над помилками йде у закритому режимі. Один із її проявів назовні – заява речниці Державного департаменту США Теммі Брюс про те, що США більше не будуть посередниками у врегулюванні збройного конфлікту між Росією та Україною. Й відтепер ініціатива має перейти безпосередньо до Москви та Києва. 

І вже результати цієї роботи над помилками можна буде побачити цього місяця на конкретних миротворчих зусиллях американського лідера.

Зараз важливо зрозуміти – з якими саме підсумками фінішував після 100 днів своїх миротворчих зусиль Дональд Трамп і які у нього є реальні можливості для того, щоб виправити помилки у своєму підході до війни в Україні. Як зазначає Стівен Сестанович, старший науковий співробітник американської Ради з міжнародних відносин, зараз Трампу варто замислитися над власною відповідальністю за глухий кут у врегулюванні війни Росії проти України. Замість того, щоб звинувачувати у цій ситуації то Зеленського, то Путіна, то Байдена.

Хоча, якби Трамп уважно слухав Зеленського та Путіна протягом останніх трьох місяців, він би зрозумів, що шансів на всеосяжну угоду, яку обидві сторони могли б прийняти й яка забезпечила б тривалий мир, майже немає. «Те, що повне врегулювання війни недосяжне, означає, що Трамп і його перемовники повинні працювати в межах очевидної наступної найкращої альтернативи: припинення бойових дій, яке відкидає основні невирішені питання до якогось відкритого "мирного процесу" (в якому вони можуть і не бути вирішені ніколи)», - констатує Сестанович.

Я з ним погоджуюсь. І перше невідкладне завдання, яке тут треба вирішити – примусити російського президента погодитися на припинення вогню в Україні. Використання великих літер та знаків оклику у відозвах «Vladimir, STOP!» до господаря Кремля, звичайно, клікабельно.

Але, схоже Трамп, за допомогою, зокрема, постійних роз’яснень з боку британського і французького лідерів Стармера і Макрона, нарешті зрозумів: тільки примус і тиск здатні змусити Путіна зупинитися. Цей тиск має бути не у вербальних загрозах про можливість введення санкцій, а у практичних й дуже болючих для російського президента і роселіти  діях.

Й тим більше це не «тиск» у вигляді щедрих авансів на кшталт заяв Трампа про виключення питання про вступ України в НАТО з порядку денного чи намір Сполученими Штатами розглянути питання визнання російської окупації Криму. Саме такими своїми авансами Трамп власноруч зруйнував свої же зусилля схилити господаря Кремля до закінчення бойових дій.

Тепер доведеться йому відігравати назад і розпочинати новий раунд з чистого аркуша й з інструментами примусу. Про те, що цей інструментарій розглядається наразі предметно у Вашингтоні свідчить не тільки заява Трампа про готовність звернутися до економічного примусу проти Путіна так саме як використовується зараз американська зброя на полі бою, а й законопроект Ліндсі Грема про 500% мит проти Росії і країн, які купують російську нафту.

#закінчення війни в Україні