Третій фронт Третьої світової. Тут вирішиться все

У спробі мега-удавкою мит поставити Китай на коліна Трамп зробив той самий крок, який від нього очікувався. Але одночасно він й здивував.

У спробі мега-удавкою мит поставити Китай на коліна Трамп зробив той самий крок, який від нього очікувався. Але одночасно він й здивував – відкрив третій, економічний, фронт боротьби з державами «Осі руйнування існуючого світового порядку» (Китай – Росія – Іран – Північна Корея), маючи за спиною незавершені «гарячі конфлікти», які розв’язали ці держави – Росія в Україні й Іран - на Близькому Сході.

Трамп від самого початку повернення до Білого дому взяв курс на переорієнтацію головних зусиль і ресурсів на приборкання амбіцій Китаю. Тому він й поспішав якомога скоріше закінчити гарячу фазу війни в Секторі Газа й у нашій країні. Тому націлився на зменшення військової підтримки Європи (з тим, щоб перекинути ті ресурси, які мають звільнитися, в Азіатсько-Тихоокеанський регіон). А також поставив ультиматум Ірану з його ядерною програмою, щоб Іран перестав бути першочерговою загрозою, яка вимагає відволікання уваги адміністрації США  та наявних ресурсів від цілі №1 – приборкати Китай.

Два з половиною місяця цих різновекторних зусиль адміністрації Трампа не дозволили добитися переконливих успіхів на жодному із «другорядних напрямків відволікання уваги і ресурсів».

Війна в Україні продовжується. Впевненість європейських партнерів у здатності США Трампа бути прогнозованим союзником і гарантом безпеки Європи від майбутньої російської агресії безповоротно втрачена, а взамін нічого не створено. На Близькому Сході одні іранські проксі - єменські хусити після серії американських ударів зберегли більшу частину свого військового потенціалу й замість припинення своїх атак погрожують розширити коло своїх цілей на ОАЕ. А інші іранські проксі – бойовики  ХАМАСу –знову воюють у Секторі Газа проти ізраїльської армії… 

Отже, ключове питання: кого із «молодших братів» Китаю перед атакою на головну й саму міцну державу союзу руйнівників Трампу вдалося приборкати? Відповідь: нікого.

Ще раз: атака США Трампа на КНР була неминучою. Саме перемогою над Китаєм на економічному фронті, а не на «гарячому» військовому, Трамп збирався закріпити одноосібне переконливе лідерство США у світі.

Але зав’язувати бій із таким серйозним  суперником як Китай, маючи в тилу відразу декілька діючих «гарячих» й дуже небезпечних конфліктів авторства союзників Китаю Росії та Ірану  – рішення надзвичайне ризиковане.

Можливо, поясненням тут може бути, що Трамп у своєму сприйнятті потенціалу Китаю у зв’язці з його союзниками по «Осі руйнування» виступає з позицій позавчорашнього дня. Точніше, позаминулої каденції президентів США. Коли під номером 45 Білий дім займав саме Дональд Трамп. (Бо 46-ий президент Джозеф Байден на відміну від малозмістовних запевнень Трампа в його здатності «ладнати» із лідерами трьох з чотирьох держав Осі  - Путіним, Сі та Кі Чен Ином регулярно пояснював, що табору «колективного Заходу» загрожує тісний союз держав «Осі руйнування»).

У такий позавчорашній логіці Трампа, що можна домовитися із «нормальними сильними лідерами» Сі, Пу та Ином – й вони свої держави переналаштують так, як Трампу потрібно, цілком є місце й провальному рішенню відштовхнути від себе європейських союзників по табору «колективного Заходу». Бо тамошні лідери, як ти з ними не «ладнай чудово», ані свої країни, ані тим більше цілий Євросоюз змустити грати під партитуру Трампа точно не зможуть.

Але ж відштовхнув Трамп перевірених й надійних союзників саме у той момент, коли їхня підтримка йому в протистоянні з Китаєм критично важлива…

Й після цього хазяїн Білого дому вирішив розпочати гру. Отже, ставки зроблені, ставок більше немає. Центральна партія Великої гри розпочалась. Як любить висловлюватися Трамп, карти у нього на руках, звичайно є. Але чи достатньо там козирів для перемоги – не факт. Це стане зрозуміло  вже найближчими тижнями. Скоріш за все, ще до кінця весни. Або максимум влітку.

#хроніки Третьої світової