Безпека Європи

Заздрість завжди породжує ненависть

Від Мюнхенської конференції з безпеки світова спільнота, і Європа передусім, очікували обговорення заходів щодо збереження тієї, як виявилося тендітної рівноваги, між демократичними принципами співіснування держав західного Світу, і імперськими амбіціями, які знову бурхливо зацвіли в країнах, де, здавалося б, комуністична система зрушила у бік демократизації. Хотілося такого.

І в 1991 році теж хотілося. Західні країни живуть комфортно лише за відсутності загроз їхньому благополуччю. Вони не знають, як із такими погрозами боротися. І не хочуть цього.

Хотів би сказати про інше. Можна скільки завгодно говорити, що в нинішній ситуації загроз подальшому існуванню в теплій ванні благополуччя, західний світ починає прокидатися і замислився над тим, що саме він повинен зробити для ліквідації в подальшому подібних негативних можливостей, що має зробити в політичному плані. Проте треба зрозуміти деякі загальні правила.

Немає жодної різниці в імперських амбіціях між комуністами Леніна-Сталіна та нацистами Гітлера. Щоб вони самі про це не говорили, ідеологія дій, а не гасел, однакова. Недаремно навіть назви керівних партій були подібними. Російська та німецька, решта однакове. Китайська КПК йде поряд.

Давно зрозуміло, що з часів Леніна комунізм може існувати лише як агресивний. Відкиньте всі гарні слова про рівність та братерство народів. Про те що радянська влада тільки й робить, що дбає про підданих. Все це мішура. Як і у всьому некомуністичному світі, є боротьба за владу і як наслідок – боротьба за гроші. Питання лише тому, яка частина прибутків йде на утримання своїх громадян, а яка в кишені вищого керівництва. У західному світі на громадян іде більше, у комуністичному менше. Тому основою так званого соціалізму завжди була рабська праця. І не може соціалізм у чесному змаганні перемогти Захід, щоб підняти хоч би до його рівня доходи своїх громадян. Тому завжди поруч із комунізмом йде бажання знищити більш ситий Захід. Заздрість, навіть прихована, породжує ненависть. Завжди тоталітарні та авторитарні режими намагатимуться знищити більш щасливих сусідів. І навіть допомогу у порятунку від відвертого голоду там не оцінять.

Другий момент. Якщо людей їхні вожді привчили вірити багаторічній брехні, то й віри таким країнам не може бути. Набрешуть усім, на кожному кроці. Тому що тільки брехнею можуть продовжити своє існування. І вони свою брехню вважають благом. І навіть згодом самі починають у цю брехню вірити. Захід має навчитися їм не вірити. Жодному слову. Поки що все спрямоване на те, щоб повірити брехуну.

По-третє. Щоб протистояти ненависті та брехні, недостатньо лише політики умиротворення. Ніколи ще така політика не призводила войовничий комунізм до відмови і від агресії, і від брехні. Тільки посилювала. Відкиньте це умиротворення сучасних людожерів.

Четверте. Найкращою відповіддю войовничому комунізму є відповідь силою. Удар по морді вони розуміють найкраще. Навчіться бити боляче, а не лише за допомогою якихось санкцій. Які ви самі й обходите в гонитві за прибутком.

По-п'яте. Протистояти войовничому комунізму можна лише разом. Коли у ваших власних лавах немає єдності, ви ніколи не переможете ваших ненависників. Орбанята та фіцонята завжди стануть на бік ваших московських та пекінських ворогів. Особисто їм там грошей можна заробити більше. Вже, не кажучи про газпромашвілі та аятолаперсів. Не хочете їх прибрати від себе, хоча б нейтралізуйте. Не боріться самі із собою.

Та й ще один важливий принцип побудови протидії. Не продавайте свої секрети своїм ворогам. А ні у вигляді досягнень науки і технологій, а ні у вигляді готових компонентів виробництва нової продукції. Інакше все це зможе потім обернутися проти вас самих.

Ось це і було б боротьбою за безпеку на Європейському континенті та в усьому Світі у політичному плані. Але ці питання, на жаль, не обговорюються. Ми знову чуємо лише розумні розмови осіб із сумними обличчями. Про можливі економічні дії спробую розповісти наступного разу.