Пролетарі всіх країн, озброюйтесь!

Європі як спільноті країн, так само, як і кожній окремій країні, слід захищатися

Так сьогодні може звучати перефразоване ленінське гасло. Тепла комфортна ванна для більшості розвинених країн закінчилася разом із початком об'єднання диктаторів усіх країн. І існуючих, і нових членів диктаторської спільноти. А якщо волю Світу диктують кілька персон, то завжди є ймовірність комусь із них стати не з тієї ноги, або лобом зранку вдаритися об двері. Від чого у голову можуть прийти різні думки, наприклад, пальнути ракетою в нелюбого сусіда.

Диктатори завжди прагнуть монополізації свого впливу на навколишній Світ. Шляхом поділу сфер впливу на інші країни, і навіть на поставки до них якихось стратегічних ресурсів, природних, наукових, зброї та інших.

Що таке монопольний світ добре було видно на постачанні газу до Європи. Беріть дешево! А потім як би ненароком: а зробіть мені ось таку штуку, не перешкоджайте моєму захопленню інших країн. Ах негарно? Ну газ то вам можна і перекрити.

А що зараз розгортається на Європейському просторі? Раніше було: давайте створимо НАТО, яке вас захищатиме. Та не турбуйтеся ви, не треба ваших солдатів, ми забезпечимо все за допомогою своїх американських. Зброя? Та не треба вам нічого давати, ми свого достатньо виробляємо. Усіх забезпечимо. Ви давайте грошей, ну трохи, 2% від своїх бюджетів. Для вас це копійки. Ми ці гроші витратимо на виробництво зброї, яка вас захищає.

І ось настав момент, коли монополіст раптом сказав: щось грошей не вистачає, 2% обмаль. А ось 5% буде якраз. Ну і що, що це наші зброярі все одержують? На вашу оборону все йде. Ах не хочете? Та пішли ви всі тоді подалі.

То й скажіть, чим це відрізняється від монопольної торгівлі газом? Хоча історія із газом закінчилася просто, відмовилися від такого газу як політичного інструменту. А від зброї як політичного інструменту відмовитись слабо?

Але є неприємний для колишнього комфорту наслідок. Гонка озброєнь, запущена не між різними політичними системами у світі, а вже тільки всередині західної як найбільшої з них, породить і жорстку конкуренцію. Все це матиме політичні наслідки. І Світ буде поділено не на дві політичні системи, а на три.

Ну, а що ще робити Європі? Сьогодні від зайвого співчуття до комунізму оновилася небезпека нової світової війни. Європі як спільноті країн, так само, як і кожній окремій країні, слід захищатися. Як захиститись, якщо раніше захищала чужа армія з чужою зброєю. Виробляти свою зброю. Але її буде вироблятися більше реальної потреби, щоб був ще й вільний продаж. Це вже закони ринкової економіки. А покупців в умовах зростаючої нестабільності завжди буде надміру. Світ почне озброюватися небаченими раніше темпами.

Але це все про Європу. А що нам робити? Знайти свою нішу в цьому виробництві, що дико зростає. Об'єднувати виробництва з іншими країнами. Якщо буде достатньо нової зброї, ми і своїми військами можемо допомогти. Ні, це не те саме, що й американські. Зброя буде ваша.

А які нові перспективи виробництва. Німеччина, Норвегія, Туреччина. Це ж які можна створити альянси! Відкриємо нову еру стримування! А Америка нехай воює чи то з Китаєм, чи то з Росією. Чи зі своїми дурнями. Ми наш, ми новий Світ побудуємо! Тільки так можна вистояти.