Трамп-атлантичне партнерство

Трамп цілеспрямовано з ходу НЕ запросив Євросоюз стати рівноправним учасником переговорів про закінчення війни й встановлення миру в Україні.

І його гінці у Мюнхені на безпековій конференції повідомили, що переговори будуть проходити без участі Євросоюзу.

Мета цього провокаційного підходу дуже швидко була досягнута  - європейці відразу забігали, заметушилися. Й французький президент Макрон скликав у Парижі екстрений саміт відразу після Мюнхенської конференції.

З одного боку було відомо, що європейці, як і росіяни, теж запрягають довго, а потім… на відміну від росіян швидко не їдуть. Зазвичай відразу взагалі нікуди не їдуть. Бо треба узгодити процес руху і з діючими євростандартами, і з всіма членами союзу – бо повний консенсус потрібен. В самому кращому випадку – починають рух ну дуууже повільно.

Проте від саміту 17 лютого у Парижі були очікування того, що у цьому конкретному випадку все відбудеться по-іншому. Бо ЄС зіштовхнувся із потрійним форс-мажором. Причому всі його три частини несуть величезну загрозу Євросоюзу.

Адже з одного боку, незважаючи на існуючі механізми трансатлантичного партнерства, Штати вже розпочали діалог з країною-агресором БЕЗ консультацій з європейськими союзниками та їхнього залучення до переговорів. А наступного дня після саміту у Парижі за планом США і РФ - продовження цього процесу в Саудівській Аравії.

По-друге, у випадку відсутності Євросоюзу як рівноправного учасника за столом переговорів  (при тому, що за обсягами допомоги Україні за три роки саме ЄС, а не Штати, на першому місці) він не матиме можливості належним чином підтримати вимоги свого партнера – України. Й сприяти досягненню сталого надійного миру, який враховуватиме інтереси й України, є Євросоюзу. Тобто, у такому випадку ключовий гравець в Європі від побудови архітектури європейської безпеки буде відсунутий на другий план.

І по-третє, без участі Євросоюзу вибудовування ефективного механізму стримування агресивної Росії неможливо у принципі. Й питання нападу Росії на Європу стає питанням не середньо - , а близькострокової перспективи. А сам напад із категорії можливих переходить у розряд гарантованих.

Отже, ставки перед початком вчорашнього саміту у Парижі були надзвичайно високими. Тому й очікування були високими. Виявилось, що даремно. Європейці не змогли швидко надати спільну міцну відповідь на безпековий мегавиклик. Який, за вдалим висловлюванням англійського прем’єра Кіра Стартера буває один раз на життя покоління.  

Йдеться не про очікування того, що у Парижі учасники саміту «народять» чіткий і покроковий консолідований загальний документ щодо участі ЄС у закінченні війни та встановленні миру в нашій країні, детально прорахують логістику, необхідну для його виконання, призначать головного відповідального, ґрунтовно підготують механізм співпраці з США і Україною у роботі, тощо. Йшлося про те, що буде зроблений такий необхідний перший переконливий (у першу чергу для США, а також і для всього ЄС) Крок щодо практичного запуску всіх цих процесів. Цього, на превеликий жаль, не сталось. Знову були розмови, заклики, застереження...

З іншого боку, із того, що Європа цього разу не змогла приємно здивувати жодним не витікає, що «всьопропало». Процес формування позиції ЄС як рівноправного гравця у переговорах про мир в Україні продовжиться у звичному для європейців порядку – поступово, обережно і повільно.

Крім того, деякі важливі, хоч і тактичні, а не стратегічні домовленості на зустрічі у Парижі були досягнуті. Деталей розмови у Парижі європейські лідери не розголошують. Вони з'являться, ймовірно, після виборів у Німеччині 23 лютого. Так хочуть зробити, щоб запобігти спекуліціям. 

Але L'Agence France-Presse вдалося ознайомитися з пропозицією ЄС. В ній є плани «прискорити та зосередити зусилля на задоволенні найнагальніших короткострокових потреб України». Йдеться про швидке доставлення військової допомоги у 2025 році. Там немає точних цифр, але зазначене таке озброєння — артилерійські боєприпаси, системи ППО, ракети та безпілотники. 

Кожній країні ЄС буде призначена фінансова квота щодо постач на основі валового національного доходу. Озвучити пропозицію пропонують на третю річницю повномасштабного вторгнення. І зробить це, ймовірно, президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час відвідин нашої країни.