Приєднання Канади до США може лишити республіканців поза владою назавжди

ЗМІ та експертне середовище продовжують обговорювати перші кроки Д. Трампа після його повернення до Овального кабінету.

Менше ніж за місяць він зробив низку заяв, які спровокували критику, жваву дискусію та, без перебільшень, шок в медіа, соціальних мережах, міжнародному політикумі.

Зокрема, цікавими для аналізу та обговорення є його заяви щодо Канади.

Так, Д. Трамп неодноразово зазначав, що Канада має стати 51-м штатом США, оскільки, на його думку «Сполучені Штати сплачують  сотні мільярдів доларів за субсидіювання Канади». Проте, реально ситуація з приєднанням Канади до США виглядає вкрай гіпотетичною та мало реальною. Скоріше, її можна розглядати в контексті можливого бажання США контролювати акваторію Північно-Льодовитого океану та експансією своєї продукції, тим паче, що держсекретар США М. Рубіо нещодавно зазначив, що жодних перемовин між Канадою да США про об’єднання не ведеться й обидві держави «як і раніше, залишаються сусідами й завжди будуть сусідами».

Тож, заяви Трампа стосовно Канади радше можна вважати популістськими й погано осмисленими. Серйозних розбіжностей між Оттавою та Вашингтоном практично нереально уявити, адже мова йде не просто про держави-сусідки. Канада є членом НАТО та Великої сімки, вона визнає зверхність британського монарха, а Велика Британія, як відомо, є головним союзником США, з яким Вашингтон координує найголовніші дії у зовнішній політиці.

Проте, президентові США належало б ретельно зважувати кожне слово у подібних заявах. Мова не лише про те, що такого роду заяви шкодять двостороннім відносинам США та Канади. Річ у тім, що у випадку приєднання Канади до Сполучених Штатів Республіканська партія США може назавжди опинитися поза владою через особливості американського виборчого законодавства.

У випадку входження Канади до складу США вона матиме власних виборщиків, які увійдуть до загальноамериканської колегії виборщиків. Як відомо, у Штатах діє своєрідна виборча система з прямим та непрямим волевиявленням, де є виборці, як і в інших країнах, так і т. зв. виборщики (в інших варіантах виборники), які складають колегію виборщиків. Кожен штат має різну кількість виборщиків, залежно від кількості населення. Наприклад, Каліфорнія – найбільший за населенням штат налічує 54 виборщика, Техас – 40, Північна Дакота – 3 і т.д. Перемога кандидата в президенти США в тому чи іншому штаті дає йому відповідну кількість голосів виборщиків, незалежно з яким відривом він переміг в цьому штаті за підсумками прямих виборів в яких беруть участь звичайні громадяни США – виборці. Наприклад, якщо в Техасі кандидат в президенти перемагає навіть з мінімальною перевагою в долю відсотка голосів, в підсумку він отримує всі 40 голосів виборщиків від Техасу.

В історії виборів у США бували випадки, коли кандидат в президенти набирав менше голосів звичайних виборців, але перемагав завдяки голосам виборщиків. Зокрема, це відбувалося через його перемогу у найбільших за кількістю виборщиків штатах. Також варто зауважити, що в останні десятиліття в США стабілізувалася електоральна мапа за політичними вподобаннями американців. Так, наприклад, як правило, за республіканців голосують у таких штатах, як Техас, Канзас, Арканзас, Флориді. Демократи частіше перемагають у Каліфорнії, Нью-Йорку, Вашингтоні і т.д.

Отже, повертаючись до гіпотетичного включення Канади, як 51-го штату США, вона може мати щонайменше 54 виборщика, оскільки її населення приблизно дорівнює населенню Каліфорнії, яка, як вже зазначалося, має саме 54 виборщика. На початок 2025 року населення Канади та Каліфорнії складало 40 млн й 39,5 млн чоловік відповідно. Враховуючи електоральні настрої канадців впродовж останніх десятиліть, можна зробити висновок, що здебільшого в Канаді при владі були ліберальні уряди Джастіна Трюдо, Пола Мартіна, Жана Кретьєна. Ці сили за ідеологією та засадничими програмами більше тяжіють до американських демократів, ніж до політсили Д. Трампа – республіканців. Відтак, гіпотетичний 51-й штат Канада приніс би у «скарбничку» демократів ще щонайменше 54 голоси виборщиків, а разом з голосами виборщиків Каліфорнії, опоненти республіканців отримали б понад 100 голосів колегії виборщиків, що майже на 100% гарантувало їм перемогу на всіх подальших виборах. Таким чином, за цим сценарієм, демократи були б завжди при владі, а республіканці – в опозиції.

Ще раз зауважимо, що мова йде виключно про мало реальний гіпотетичний сценарій. Втім, це не заперечує необхідність американським можновладцям, в першу чергу, президентові Сполучених Штатів зважувати кожне слово у офіційних заявах, які можуть створити непорозуміння та спровокувати дипломатичні скандали й напругу серед дружніх до США держав.