У часи війни: юридичні виклики та реальні кейси протистояння агресії росії

Сучасна війна росії проти України стала випробуванням для міжнародного права, людяності та базових принципів справедливості. Давайте поговоримо про те, як Женевські конвенції виявляються безсилими...

"Сучасна війна – це коли порушення прав стає зброєю, а справедливість потребує своєї армії захисників."

Війна. Слово, яке за останній час змінило свій зміст, набуло нових фарб, страхів, смислів. Мені, як адвокату з багаторічним досвідом, завжди було зрозуміло, що юридична сторона будь-якого конфлікту часто є не менш жорстокою і безжальною, ніж дії на полі бою. Сучасна війна росії проти України перетворилася не лише на битву за території, але й на виклик міжнародному праву, правам людини та навіть базовим етичним принципам.

З початком цієї війни ми стикнулися з низкою викликів, які змусили мене і багатьох моїх колег переосмислити не тільки наші професійні обов’язки, а й саму природу права. У сучасній Україні сьогоднішній адвокат – це вже не просто представник клієнта в суді. Ми виступаємо своєрідними захисниками фундаментальних принципів, на яких тримається суспільство. Коли ж ці принципи руйнуються, як це робить російська агресія, наше завдання – відновити справедливість і підтримати тих, хто потерпає від порушень закону.

"Коли руйнуються будинки, руйнується і віра в закон. 

Наше завдання – відновити цю віру навіть у найтемніші часи."

На практиці війна відкриває численні юридичні аспекти. Почнімо з найголовнішого: міжнародного права. На жаль, досвід показує, що навіть найдетальніше прописані норми можуть залишитися лише теорією, коли справа доходить до масштабного насильства, особливо на міжнародному рівні. Зокрема, Женевські конвенції, які мали б захищати цивільних у зоні бойових дій, виявилися безсилими перед масштабним порушенням прав людини. Бомбардування житлових кварталів, використання заборонених видів озброєння, тортури – усі ці дії повністю порушують принципи Женевських конвенцій, але росія їх зневажає.

Дозвольте поділитися реальним кейсом, який я бачив на власні очі. Уявіть собі українське місто, яке регулярно обстрілюють російські війська. Кожен день – десятки нових жертв серед мирного населення, а юридична підтримка родичів загиблих і постраждалих вимагає розв’язання численних правових задач. Наприклад, необхідно зібрати докази воєнних злочинів – і це окремий виклик. Більшість міжнародних судових інстанцій вимагають документальних підтверджень, які довести складно. З одного боку, важко збирати докази на лінії фронту, а з іншого – росія активно знищує будь-які можливі докази своїх дій. Спостереження за судовими процесами у Міжнародному кримінальному суді, присвяченими злочинам війни, показує, що одного лише усвідомлення масштабів проблеми недостатньо. Ми маємо продумати нові методи документування воєнних злочинів, щоб мати можливість притягнути винних до відповідальності.

"Женевські конвенції – не просто документ, а остання межа між цивілізацією та варварством. Війна росії проти України показала, як легко її порушити, і як складно відновити."

Ситуація з росією показала світові, що міжнародне право, яке десятиліттями базувалося на ідеї співпраці між державами, практично беззахисне перед відвертою агресією. Однак важливо пам'ятати: міжнародне право залишається основою для постконфліктного врегулювання, і ми маємо обов'язок зберегти й підтримати його навіть у найтемніші часи.

Ще один важливий аспект – це переслідування росіян, які підтримують агресію. У багатьох країнах введено кримінальну відповідальність за підтримку та участь у незаконних військових діях, і навіть у випадках, коли підтримка виражена на словах чи в медіа. У цьому контексті показовим є досвід Німеччини, яка після Другої світової війни створила цілу систему для судового переслідування тих, хто брав участь у нацистських злочинах. Більшість з них відповідали не лише за безпосередні дії, але й за підтримку нацистської ідеології. Цей принцип закріплений в концепції «підбурювання до агресії», яка може бути розглянута в майбутньому і для російських громадян, що публічно підтримують агресивні дії.

І ще один аспект, який, як мені здається, недооцінюють: діти війни. Знову повертаюся до Женевських конвенцій, які передбачають захист дітей під час конфліктів. Згідно з ними, всі сторони зобов'язані дбати про дітей і захищати їх від насильства. Однак ми бачимо, як росія депортує українських дітей, змушуючи їх адаптуватися до нових умов і навіть змінювати ідентичність. У багатьох випадках цих дітей змушують переходити на російську мову, змінювати імена й приймати російське громадянство. На жаль, правові механізми не завжди дозволяють швидко реагувати на подібні злочини, але досвід Руанди та Боснії і Герцеговини підказує, що повернення дітей та відновлення їхніх прав – це питання не лише права, але й суспільної моралі.

"Право й правда – як щит і меч у сучасному світі. 

Наше завдання – зробити так, щоб цей меч дійсно був гострим."

Як адвокат, я бачу, що для успішної боротьби з подібними викликами необхідно звертатися до міжнародного співтовариства, зокрема до Європейського суду з прав людини, Міжнародного кримінального суду, комітетів ООН. Водночас стає зрозумілим, що сучасні юридичні інструменти потребують реформування. Наприклад, зараз дискутується питання створення спеціального трибуналу для російської агресії проти України. Це може стати першим прецедентом у світі, де агресор нестиме відповідальність за конкретне військове вторгнення.

Але найважливіше, на мою думку, – це робота всередині України. Українські адвокати, правозахисники, активісти мають об’єднати зусилля для розробки нових національних правових механізмів. Приміром, необхідно вдосконалити законодавство про компенсації постраждалим, а також розробити нові інструменти захисту для військових і їхніх родин.

"Суд – це фронт, де адвокат стає на захист правди, перетворюючи юридичні інструменти на броню для тих, хто постраждав."

Українські суди також зіткнулися з новими викликами. Справи щодо воєнних злочинів – це новий для нас виклик, який вимагає від усіх учасників судового процесу глибоких знань міжнародного права та уважного ставлення до кожної деталі. Слід враховувати специфіку свідчень, збір доказів, роботу з травмованими людьми. Можу зазначити, що справи, пов'язані з воєнними злочинами, відрізняються неймовірною емоційною напругою, що додатково ускладнює їх розгляд.

"Війна показує, як легко зруйнувати систему цінностей, але для нас, адвокатів, важливо довести: навіть перед обличчям агресії справедливість незламна."

Закінчення війни – це складний процес, який потребує поєднання дипломатичних, військових, економічних і соціальних заходів. Ось основні напрямки, які можуть допомогти наблизити мир:

1. Сила та стійкість армії

• Оборонна стратегія і підтримка партнерів: Для зупинення агресора необхідна сильна оборона. Ключова роль у цьому – підтримка союзників, що надають військову та технічну допомогу.
• Тренування і модернізація армії: Чітке планування й постійне оновлення військових навичок сприяє зниженню втрат і збільшенню ефективності оборони.

2. Міжнародна підтримка та ізоляція агресора

• Санкції та економічний тиск: Масштабні економічні санкції та блокада постачання ресурсів виснажують сили агресора. Заборони на торгівлю, відмова від імпорту енергоресурсів та активна підтримка санкцій міжнародною спільнотою здатні значно послабити його економічний потенціал.
• Підтримка у міжнародних організаціях: Звернення до ООН, Міжнародного кримінального суду, Ради Європи допомагає зберегти міжнародну увагу до війни, заохочуючи до конкретних дій задля її завершення.

3. Інформаційна боротьба

• Правдиве висвітлення подій: Постійне інформування про реальну ситуацію на фронті, правдиві повідомлення для громадян агресора, які не мають доступу до об’єктивних новин, може спричинити зміни настроїв серед їхнього населення.
• Мобілізація громадської думки у світі: Поширення інформації про гуманітарні та правові наслідки агресії сприяє ширшій міжнародній підтримці. Це допомагає уникнути забуття війни в інформаційному полі.

4. Дипломатичні переговори

• Миротворчі посередники: Незалежні країни та міжнародні організації можуть виступати посередниками для переговорів, але за умови, що сторони готові до конструктивного діалогу.
• Чіткі вимоги й гарантії безпеки: Для початку переговорів важливо визначити прийнятні умови для сторін і забезпечити гарантії безпеки після завершення конфлікту.

5. Відбудова та стабілізація у постраждалих регіонах

• Соціальна підтримка та інфраструктура: Відновлення зруйнованої інфраструктури та підтримка постраждалих регіонів підвищує стійкість країни та дає людям можливість повернутися до мирного життя.
• Допомога ветеранам та інтеграція переміщених осіб: Підтримка військових після служби та допомога тим, хто змушений був залишити свої домівки, сприяє соціальній стабільності.

6. Міжнародне правосуддя

• Притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах: Створення спеціальних трибуналів для розслідування та покарання відповідальних за агресію та злочини проти мирного населення допоможе відновити справедливість і зупинити нові агресії.
• Фінансові компенсації: Оцінка збитків і вимога виплат від агресора за руйнування інфраструктури й завдану шкоду – важливий елемент для відновлення миру.

7. Психологічна підтримка та робота з суспільством

• Психологічна реабілітація: Війна залишає глибокі травми на психіці людей. Програми психологічної підтримки для цивільного населення та військових – це один із важливих аспектів відновлення миру.
• Стимулювання економіки: Інвестиції в розвиток, підтримка бізнесу та створення робочих місць повертають людям стабільність і впевненість у майбутньому.

Підсумовуючи, можу сказати, що сучасна війна росії проти України поставила перед усім світом, а перед українськими адвокатами особливо, складні завдання. Насамкінець, лише комплексний підхід із застосуванням зазначених мною у цій статті заходів та єдність народу здатні допомогти здобути перемогу та відновити мир. Наша роль у цій боротьбі – не тільки надавати допомогу постраждалим, але й формувати нове розуміння права і справедливості. І хоча юридичні виклики складні, ми всі маємо пам’ятати: право і правда – на нашому боці, і наше завдання – відновити їх для всіх постраждалих від цієї безжальної війни.