«Двотактний двигун» для руху до миру в Україні. Спроектували США, ЄС і Китай

Глобальний Саміт миру в Швейцарії 15-16 червня закінчиться успішно схваленням порядку закінчення війни в Україні, якщо будуть виконані дві обов’язкові умови.

Перша умова – у роботі Саміту і схваленні умов для закінчення війни в Україні візьмуть участь перші персони порядку 80-90 країн, включно із керівниками ключових союзників РФ по об’єднанню БРІКС – у першу чергу Китаєм, а також Індією та Бразилією.

Умова друга – США і Китаю завчасно, до швейцарського Саміту вдасться досягти домовленості про тимчасове, «польове» перемир’я між ними. Із тим, що однією із важливих умов цього перемир’я стане активна участь Китаю в роботі Саміті миру й вплив Пекіна на Москву для закінчення російської агресії проти нашої країни.

Причому Пекін погодиться із принциповою вимогою «колективного Заходу» про те, що РФ у першої частині цього заходу – так званому «інавгураційному» Саміті 15-16 червня безпосередньо не прийматиме участі. І лише після того, як умови закінчення війни будуть сформульовані на цій першій фазі роботи «двотактного» двигуна, який везе до миру в Україні, та Китай зможе переконати Москву погодитися із ними – РФ опиниться за столом переговорів.

Обидві ці умови складні для виконання. І обидві вони залежатимуть від тієї позиції, яку займе Пекін. Причому першою має бути вирішена саме ситуація із тимчасовим, вимушеним й для Вашингтона, й для Пекіна, перемир’ям у Холодній війні між США і КНР.

Як правильно написало «Дзеркало тижня», саме формулюванню умов цього перемир’я й розробці механізму контролю його виконання й був присвячений триденний візит минулого тижня державного секретаря США Ентоні Блінкена до Пекіну.

Резони США для досягнення такого перемир’я більш-менш зрозумілі. По-перше, це зростаюче бажання багатьох європейських союзників Сполучених Штатів нормалізувати відносини із Піднебесною: «Тут і економічні інтереси (війна в Україні вдарила по європейцях більше, ніж по американцях, і зростання торгівлі з Китаєм могло б зарадити цьому лиху), і бажання якомога швидше закінчити війну на Близькому Сході (нова хвиля біженців ЄС нині не потрібна), й побоювання, що конфронтація з КНР спровокує війну на Тайвані, залишитися осторонь якої Захід знов-таки не зможе».

Схожа ситуація — і з союзниками й партнерами США у Східній Азії. Японія, Південна Корея, Філіппіни, В’єтнам прагнуть безпеки, але для безпеки їм потрібен мир, а не ескалація конфлікту з КНР. Вони шукають у США захисту від китайської загрози, а не можливості повоювати з Китаєм, скажімо, через Тайвань.

Інші фактори, які підштовхують й США, й Китай до тимчасового перемир’я пов’язані із внутрішніми проблемами в обох країнах. Демократам Байдена потрібен перелом у президентській кампанії, а для цього необхідні зовнішньополітичні перемоги — однозначні, переконливі, такі, що виб’ють ініціативу в республіканців. Китаю потрібна нормалізація торгівлі із Заходом, аби бодай частково пом’якшити економічні (й пов’язані з ними соціальні) проблеми — повільне зростання економіки, надвиробництво, зменшення доходів населення та зниження споживання всередині країни.

До речі, саме для вирішення гострих внутрішніх економічно-соціальних проблем керівник Китаю Сі Цзиньпін проводить цією весною наполегливі – але поки що не успішні – переговори із європейськими лідерами. Зокрема, з прем’єром Нідерландів Марком Рютте та канцлером Німеччини Олафом Шольцем.

Останню відчайдушну спробу знайти шляхи до покращення стосунків Китаю з Європою Сі зробить наступного тижня. Коли завітає із візитом до дуже комфортного для нього переговорника - французького президента Макрона. Й треба буде уважно дивитися, чи здатен буде Макрон розмовляти із Сі так саме жорстко і вимогливо, як це робили нещодавно  Марк Рютте і Олаф Шульц.

Це дуже важливо. Оскільки потрібно, аби ЄС монолітно відстоював прямий зв’язок можливості покращити рівень економічних відносин із КНР із тим, як саме Піднебесна поведе себе у процесі розробки умов для закінчення агресії РФ проти нашої країни і повернення миру в Україну.

Наполягаючи на тому, що Китай має взяти саму активну участь у Саміті миру у Швейцарії. А також на тому, щоб Пекін застосував свій величезний вплив на Путіна для того, щоб змусити останнього на другому засіданні Саміту миру погодитися на сформульовані на першому «інавгураційному» Саміті 15-16 червні умови для закінчення війни в Україні.

Якщо вдасться це зробити, будуть виконані обидві амбіційні мети –

1) ухвалити умови для закінчення війни в Україні на глобальному Саміті 15-16 червня із високим рівнем представництва;

2) змусити РФ погодитися із цими умовами. 

#закінчення війни в Україні