Час війні і час – миру. Швейцарський годинник відраховує час до миру в Україні

Його основи мають бути визначені 15-16 червня у Швейцарії на конференції з припинення війни – так званому Саміті миру. Цей Саміт Швейцарія у січні погодилась організувати на прохання України.

Після визначення на цьому тижні дати і місця Саміту президент Зеленський закликав держави світу долучатися до заходу. 

Поки що ті, хто займаються підготовкою Саміту миру, говорять про його зміст дуже загально. Що й зрозуміло – тут набагато більше питань, на які поки що немає відповіді, ніж чіткості та яності.

Саме цим пояснюється те, що від анонсу про проведення Швейцарією цього Саміту 15 січня пройшло майже три місяці до того, як були оголошена дата та конкретне місце його проведення. Це оголошення, власне, і стало відправою точкою для реалізації у практичної площині ідеї конференції з мирного врегулювання в Україні.

«Зустріч має стати платформою для діалогу на високому рівні про шляхи досягнення всеосяжного, справедливого і тривалого миру в Україні на основі міжнародного права і Статуту ООН»,- каже швейцарське МЗС.

І додає, що конференція повинна створити спільне розуміння рамок, які сприятимуть досягненню цієї мети. Вона також повинна розробити конкретну дорожню карту для участі Росії в мирному процесі.

А тепер лише про деякі відкриті наразі і дуже важливі питання. Від яких залежить й зміст самого Саміту миру, й його вплив на припинення війни та досягнення миру.

Кількість учасників.  Наразі невідомо, які країни візьмуть участь у саміті.  Запрошення надішлють 80-100 державам. Якщо вдасться запросити таку кількість держав, це дозволить впевнено говорити про високу репрезентативність заходу та результативно просувати ухвалені на ньому рішення.

Участь Китаю.  Ще в лютому Україна запросила лідера КНР Сі Цзіньпіна взяти участь у конференції. Союзники України також вважають присутність Китаю важливою для успіху зустрічі, враховуючи вплив, який Пекін має на Москву понад два роки війни.

Офіційний Пекін повідомив, що розглядає участь Сі Цзиньпіня у швейцарській конференції. Тут важливе те, що Китай зараз надзвичайно зацікавлений у зміцненні економічних зв’язків з Європою на фоні поглиблення серйозних економічних проблем в Китаї та збільшення санкціонного тиску на КНР з боку Сполучених Штатів. (Саме для цього Сі приїздить у травні до Франції).

Позиція Швейцарії для вирішення цього завдання є дуже впливовою. Тому Швейцарія може обміняти свою підтримку зміцнення економічних зв’язків Європи з Китаєм на участь останнього у Саміті миру.

Якщо вийде залучити Китай на Саміт – це буде великим успіхом. Й для підвищення впливу цього заходу, й для створення передумов для того, щоб Китай почав тиснути на Росію, змушуючи її закінчити війну.

Здатність Саміту ухвалити конкретні та практичні рішення, реалізація яких дозволить у перспективі припинити війну й досягти миру. Якщо всі керівники країн-учасниць як підсумок Саміту одноголосно проголосують за дотримання Статуту ООН і норм міжнародного права всіма учасниками війни в Україні – це буде просто білим шумом. Й можна було такий Саміт хоч завтра провести, наприклад в ООН. Але, судячи з підходу організаторів Саміту й з України, й з Швейцарії вони бачать цей захід саме як той, що визначить логістику руху до закінчення війни. А не набір красивих декларацій та заяв.

У інтерв’ю видавничій групі Axel Springer SE президент Зеленський сказав, що за підсумками саміту у Швейцарії будуть готові деякі пункти плану «з деталями, що робити», а після цього буде підготовлений весь план. Зеленський зазначив, що конкретним результатом Саміту має бути чітка позиція світу щодо того, як має закінчитись війна.

На уточнюючий коментар про те, що Зеленський обіцяв не сідати за стіл переговорів з Владіміром Путіним, президент відповів, що Путін «убивця, і вбив багато наших людей». Й додав: «Якщо йдеться про переговори на платформі Саміту миру, то, думаю, ми знайдемо інфраструктуру або деякі можливості для переговорів із тими чи іншими представниками».

Дії Росії стосовно Саміту.  Те, що на перший Саміт миру Росію не запрошують (її участь запланована у другому такому Саміті) – абсолютно правильне рішення. Оскільки на першому Саміті лише буде вироблятися спільна позиція світового співтовариства стосовно й рамок закінчення війни й участі РФ у мирному процесі. А це для російської «спецоперації» зі зриву вирішення цих завдань – режим найбільшого сприяння. Допускати цього не можна. Тому Росія залишається за бортом конференції 15-16 червня.

І тепер уважно слідкуємо за руками – як РФ буде реагувати на потенційну участь у Саміті своїх союзників, партнерів та тих країн, які є у її орбіті впливу. Якщо буде намагатися зірвати їхню участь – це буде виклик, на який табору миру доведеться швидко і ефективно реагувати.   

Незважаючи на ці та багато інших поки що не прояснених питань і складностей у організації цього Саміту та реалізації його рішень головне в тому, що процес для підготовки алгоритму закінчення російської війни проти нашої країни й досягнення миру зрушив з місця.

Очевидно, що розпочатий шлях до миру не буде простим і швидким. Зроблений тільки перший крок на ньому. Але йдучи тільки шлях подолаєш.