«На шию не тисни!»

Що думають у США про недавнє інтерв’ю путіна американському журналісту та одному з найпалкіших прибічників колишнього президента Трампа Такеру Карлсону?

Я власну думку, як громадянин США, з огляду на те, що говорили й говорять в нас про ту «розмову» як на рівні пересічних громадян, так і у наших політичних колах.  

Усе це, як на мене, виглядає доволі дивним. Думаю, варто розпочати з того, хто такий Такер Карлсон та як він сприймається в нас сьогодні.

Карлсон був, мабуть, найвідомішим та найпопулярнішим консервативним оглядачем у США. Він мав власне ток-шоу на телеканалі Fox News під назвою «Вечір з Такером Карлсоном». Це величезна платформа, яка обстоює консервативну позицію та є частиною консервативного істеблішменту. Були в Карлсона спроби й на деяких інших майданчиках оприлюднювати позицію, приміром, там, де я часто публікую власні статті – Newsmax. Це одна з платформ, яка є успішною, витримала багато чого й вважається в нас потужною. Але, Fox News – це для істеблішменту.

У квітні минулого року Такера Карлсона раптом звільнили з Fox News. Про причини такого кроку багато писалося у ЗМІ. Хоча Карлсон був надто високооплачуваним і надто популярним ведучим. Після цього він наче як загубився. Так, в нього є власний сайт, власні матеріали він розміщує у соцмережі Х (колишній Твіттер), в нього мільйони людей, котрі все одно за ним йдуть. Коли він був зіркою на Fox News, то пропагував протрампівську позицію, але, звичайно, більш помірковано та обґрунтовано це робив. Все одно позиція Карлсона була відповідною – він відверто не виправдовував російську агресію в Україні, але пояснював чому таке сталося, ставлячи під питання будь-яку допомогу Україні від США. Мовляв, це не є пріоритетом США, мовляв, це конфлікт двох держав, які мають власну історію відносин і власні проблеми. В результаті Такера Карлсона в нас почали сприймати людиною, яка, скажу так, опосередковано виправдовує вторгнення російської федерації в Україну.

Це – неправильно, ясна річ, але такою була консервативна позиція, яку Такер Карлсон висловлював дипломатично. І давав таким чином час та можливість для роздумів особам, хто все ж таки схилявся більше до відверто екстремальної позиції. В нас є кілька подібних відомих політиків, котрі приставали на подібний екстремізм. Але, на мій погляд, більше це спадало на те, що декому з них просто платили, як лобістам проросійської позиції. Бо деякі в нас ну просто вкрай екстремально підтримували російську пропаганду на тему війни в Україні і це було помітно.

Тож, коли в результаті Такер Карлсон опинився, скажімо так, ніде, то очевидно, що йому запропонували узяти це інтерв’ю в путіна. Не знаю, що там було за лаштунками. Я Такера Карлсона особисто не знаю, свого часу був познайомився з його братом, який живе у Сан-Дієго, що недалеко від мене. Він в чомусь схожий на Такера, але вони таки різні.

Такер Карлсон свого часу був дико популярним, а зараз в нього достойної платформи просто немає. Вважаю, з цієї причини йому самому було цікаво (й потрібно, так це виглядає) до себе якось привернути неабияку увагу. Інтерв’ю в путіна – то був ризикований кар’єрний крок з його боку. Чому ризикований? Багато хто в нас вважає, що це інтерв’ю було відверто слабким і що Такером Карлсоном скористалися, аби виправдати позицію росії та відбілити путіна. Виникло дуже негативне ставлення в американців до Такера у зв’язку з цим інтерв’ю. Кажуть, що він слабкий, підлабузник тощо. Має місце величезний негатив.

Правду кажучи, є й ті, хто намагаються якось виправдати таке інтерв’ю. Вони кажуть, що узяти інтерв’ю в путіна взагалі вкрай важко, оскільки господаря кремля непогано готують і він бере врешті повний контроль над розмовою. Тобто, якщо би вони почати сперечатися чи сваритися, то путін просто би підвівся, пішов геть і жодного інтерв’ю не було би взагалі.

Я дивився це інтерв’ю. Не можу сказати, що Карлсон вже так і надто сильно прогинався перед путіним. Він все ж таки намагався ставити складні запитання – і щодо Китаю, і щодо арешту журналіста WSJ Евана Гершковича. Не можна однозначно говорити, що Такер був занадто «солодким» у своїх запитаннях. Але, переважна більшість американців сприйняли інтерв’ю вкрай критично й негативно. Багато хто висловив думку, що в Карлсона були «зв’язані руки». Але ж, він добре уявляв куди й до кого їде на розмову.

Це інтерв’ю в результаті зробить Карлсона або знову дуже цікавим (якщо він кудись піде з цим усім матеріалом), або ж, якщо нічого помітного не відбудеться й Карлсон просто щось з цим робитиме на Х і все, то це може виявитися для нього кар’єрним фінгалом, коли люди його сприйматимуть несерйозним заангажованим журналістом.

Так, з одного боку унікально узяти інтерв’ю в диктатора й тирана, який часто занурюється у власну дивну історію, хоча не є істориком. Путін намагається щось пояснити з якихось власних міркувань, претендуючи на якусь власну істину. Зрозуміло, в таких людей інтерв’ю брати дуже і дуже важко – путін задовго говорить, повністю контролює розмову, не дає поставити запитань окрім тих, які сам вважає правильними. Він це не робить так, як Трамп – прямолінійно, а робить як середньоосвідчений бюрократ, котрий вдає з себе відвертого та щирого.

Карлсона нині атакують за це інтерв’ю. Якщо він би був невідомим чи не дуже відомим, це б ще якось пояснювалось. Але Карлсон – мегавідомий. Тому, якби він зробив якийсь вдалий хід, якби інтерв’ю оголило якісь цікаві несподівані теми – скандальні чи неоднозначні, якби путін у чомусь би зізнався або щось визнав, тоді була би інша справа. А вийшло так, як усі побачили – Карлсон приїхав, йому ніхто жодних гарантій не давав, а усі умови були винятково з боку росії. Переконаний, що й усі запитання були заздалегідь обговорені і нічого би резонансного з цього не вийшло апріорі.

Є думка, що Такер Карлсон може стати віце-президентом в разі перемоги Трампа на виборах. Думаю, що міг би. Так, він розумний, причесаний, міг би багато пояснювати комусь чогось. Але, сьогодні навіть вже й не знаю, як після цього інтерв’ю складеться його подальша кар’єра. Навіть далеко не усі республіканці розуміють, навіщо він робив це інтерв’ю з путіним. Тому, так, він може стати віце-президентом при Трампі. Питання лише – а чи оберуть Трампа?..

Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)