Ця екзистенційна для України дилема оголилася у боротьбі за владу між Президентом України Володимиром Зеленським та генералом Валерієм Залужним.
А точніше, між цивільними і військовими елітами, обличчями яких сьогодні є ці двоє високоповажних посадовців.
Знаменита стаття Залужного для CNN є прикладом механістичного військового мислення: зброя удосконалюється, але ціль «знищити ворога» незмінна; «перевагу ворога» у «людських ресурсах» (читай, «гарматному м'ясі», бо саме так кремль ставиться до людей) через «нездатність державних інститутів» до «непопулярних рішень» треба надолужувати більш смертельною зброєю.
Судячи з цієї статті, Залужний не знає чи не хоче знати, що сучасний світ після двох світових воєн у Статуті ООН та багатьох інших міжнародно-правових документах поклав собі за ціль позбутися прокляття воєн та ворожнечі. У його статті ви не знайдете цінності та цілі «мир», присутньої, при всій войовничій риториці, у публічній позиції Президента Зеленського. Стаття Залужного є своєрідною «формулою війни», протиставленою «формулі миру» Зеленського.
Мілітаризм і демократія несумісні, бо гвинтик у машині смерті є витратним матеріалом, а не джерелом влади. Демократичне суспільство є живим організмом, де нервова система політики, постійного і повсюдного мирного діалогу забезпечує, щоб організм дослухався до відчуттів і потреб кожної його частини та клітинки і поважав об'єктивну реальність, природу й інші живі організми навколо, щоб мозок планував здорову та розумну поведінку.
Військове мислення включає буденний адміністративно-командний примус. Залужний не дарма захистив дисертацію про «адміністративно-правові засади дисциплінарної відповідальності військовослужбовців», яка в основному присвячена негативній відповідальності (покаранням) і обходить увагою тему позитивної відповідальності: а саме, обов'язків поводитися правильно, чесно і справедливо, які в принципі можуть бути розумними вимогами, узгодженими з інтересами людей, і тому дотримуватися добровільно, чи майже добровільно.
Власне, коли пацифісти заявляють про прагнення до ненасильницького урядування та вирішення конфліктів, йдеться саме про встановлення розумних обов'язків, підкріплених перш за все позитивними мотиваціями виконувати їх добровільно і тільки в крайньому випадку застосуванням санкцій. Суспільні норми, орієнтовані перш за все на добровільну координацію поведінки, а не примус, розкривають повний потенціал ефективної самореалізації у демократичному суспільстві. Наприклад, саме координаційним характером конституційних норм пояснюється їх сталість і реальність, а в кінцевому рахунку і вища юридична сила.
Хоча наукова робота має характеризуватися новизною, у тому, як Залужний визначає «військово-дисциплінарну відповідальність» (наприклад, у якості висновків свого дослідження називає її у статті «обов’язком військовослужбовця зазнати передбачених законом заходів дисциплінарного стягнення за порушення військової дисципліни»), нема майже нічого нового порівняно з російською книжкою «Военно-юридический энциклопедический словарь» 2007 року видання, де «дисциплинарная ответственность военнослужащих» визначена як «обязанность военнослужащего претерпеть предусмотренные законом меры дисциплинарного взыскания за нарушение воинской дисциплины».
Підлеглі генерала Залужного пишуть законопроекти, за якими люди без військового обліку позбавляються цивільних прав в порядку пришвидшеного адміністративного провадження. Натомість Зеленський пояснює, що людей треба берегти і справедливість має бути забезпечена (чому він не наголосив на цьому в указах про воєнний стан та мобілізацію? - питання риторичне). Навіть якщо залишити за дужками, що публічна позиція обох замовчує право людини на сумлінну відмову від військової служби (до речі, Україна є співавтором резолюції Ради ООН з прав людини про це право від 06.10.2022 р. A/HRC/RES/51/6 "Conscientious objection to military service"), позиція Президента України В. Зеленського є явно більш гідною демократичної правової європейської держави, якою прагне бути Україна.
Президент Зеленський наполіг на звільненні свавільних корумпованих воєнкомів, які викрадали людей з вулиць і торгували звільненням від армії. Генерал Залужний жалкує про втрату цих «професіоналів».
«Громадські діячі», близькі до військової розвідки, істерично вимагають тотальної мобілізації населення та тиску на українських біженців за кордоном, щоб поверталися під обстріли держави-агресора і йшли воювати на передову. Перша леді Олена Зеленська правильно нагадала у цьому контексті, що у людей є права і неправильно їх силувати.
Гостроти ситуації додає ескалація злочинної російської агресії, якій ще не знайдено адекватної відповіді ані в Україні, ані в світі. Саме тому кажуть, що ця проблема може існувати і погіршуватися наступні десятиліття, особливо якщо демократичний світ сподіватиметься на застарілі насильницькі підходи та не шукатиме нові науково обґрунтовані ненасильницькі підходи, а путінський режим переживе цього кривавого диктатора і перейде в руки такого самого наступника.
Військова диктатура не може бути адекватною відповіддю на жорстоку війну московського тирана, бо така диктатура можлива тільки за умови знищення національної ідентичності українців як вільних людей, тобто, перемоги путінського чи подібного йому режиму в Україні. Як мінімум, демократичний цивільний контроль у сфері безпеки і оборони є життєво необхідним принципом.
Перспективним напрямком, на нашу думку, є опанування та розвиток сучасних наукових розробок методів ненасильницького спротиву та беззбройного захисту цивільних.
Хтось може ставитися скептично до нашого пацифістського світогляду, прагнень створити Беззбройні Сили України для ненасильницького спротиву російській агресії. Але ми маємо право на своє бачення світу, вільного від воєн; світу, в якому всі люди принципово відмовляються вбивати один одного. І ще невідомо, що більш «утопічно»: фізично знищити усіх ворогів чи, не поступаючись своєю правдою, перетворити ворогів на друзів або, принаймні, терпимих сусідів.
Ми маємо право зберігати надію на успіх нашої дієвої та сумлінної праці заради побудови кращого світу без воєн в майбутньому, де всі люди зі школи знатимуть, як ефективно протистояти насильству без насильства, добре розрахованим словом та іншими мирними діями, індивідуальними та колективними, припиняти й змінювати на краще погану поведінку будь-яких суб’єктів, від окремих зловмисників до держав-агресорів.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.