Байден йде на війну з Іраном

Головна увага США у глобальному протистоянні із державами «Осі ревізіоністів» зміщується з війни Росії в Україні на неминучу конфронтацію з Іраном.

Ця конфронтація стала неминучою після того, як 27 січня троє американських військовослужбовців загинули і десятки отримали поранення під час атаки безпілотного літального апарату на американські сили, дислоковані в Йорданії.

Відповідальність за цей удар Вашингтон прямо поклав на Іран. Таким чином була поставлена крапка у досить довгому періоді невизначеності. Коли підтримувані Тегераном проксі-сили або прямо наносили удари по військових США (хусити), або відкрито заявляли про такі наміри (Ісламський опір Іраку, тощо).

Однак при цьому США утримувались від того, щоб прямо покласти відповідальність за ці напади на Іран, чия підтримка єдино й робила їх можливими. Неофіційно ж американські чиновники попереджали, що загибель американських військових у результаті цих атак й стане тією «червоною лінією», після якої Сполучені Штати будуть змушені жорстко відреагувати по відношенню до Ірану як організатора і спонсора цих атак.

Так воно і трапилося. Як повідомило агентство Bloomberg, відразу після смертельної атаки безпілотника в Йорданії почався сильний тиск на президента Байдена з вимогою надати жорстку відповідь на удар. Яка б передбачала пряме протистояння з Іраном, оскільки відповідальність за атаку США публічно поклали на підтримувані Тегераном угруповання.

Агентство зазначає, що атака по американських силах в Йорданії ставить Байдена перед необхідністю ухвалити рішення, яке стане одним з найбільш значущих за час його президентства. Президент США хоче покарати винних у нападі і стримати Іран від його агресивних дій у регіоні, але це може поставити США в пряму конфронтацію з Тегераном.

Керівництво Ірану розуміє серйозність загрози і намагається уникнути прямої конфронтації з США. «Групи опору в регіоні не виконують наказів від Ісламської Республіки Іран у своїх рішеннях або діях», — заявив у понеділок речник МЗС Ірану Насер Канаані. І назвав звинувачення в причетності Ірану до атаки у Йорданії «безпідставними».

Ці заперечення не матимуть жодного впливу на реакцію США. Там визначились, що буде відповідь безпосередньо Ірану, а не його проксі-силам. Ключове питання тут: чи вдасться після цієї відповіді утримати ситуацію у відносинах США і Ірану під контролем і чи не призведе неминуча обмежена відповідь з боку США до неконтрольованої ескалації у їхньому протистоянні з Іраном. Оскільки ця відповідь за визначенням буде жорсткіша, ніж та, на яку пішли США після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня.

Адміністрація Джо Байдена намагається уникнути небажаної ескалації.  Й саме під цим кутом розглядає відповіді на удар по американських силах в Йорданії.

Зокрема, розглядається можливість проведення таємної операції, в ході якої США завдадуть удару по Ірану. При цьому американська сторона не братиме на себе відповідальність за нього, але чіткий сигнал Тегерану надішле.

Крім того,  можливо, що цілями США стануть іранські посадовці, як це було з убивством іранського генерала Касема Сулеймані в Багдаді в 2020 році, наказ про яке віддав тодішній президент Дональд Трамп.

Таким чином, вдруге і менш за чотири місяці після атаки ХАМАСу в Ізраїлі 7 жовтня минулого року на перший план для США виходить саме конфронтація на близькосхідному фронті глобального протистояння із Іраном, як членом «Осі ревізіоністів світового порядку» Китай – Росія – Іран – Північна Корея. Тим більш, що паралельно адміністрація Байдена розробляє плани тривалої військової кампанії проти проксі Ірану - хуситів - у Ємені після того, як 10-денні удари не змогли зупинити напади цього угруповання на торгові судна у Червоному морі.

Тобто, саме протистояння з Іраном й хуситами наразі сприймаються Вашингтоном як найбільш гострий виклик, який потребує невідкладної реакції. Відповідно, майже дворічне протистояння з іншою державою із цієї «Осі ревізіоністів» - Росією - в Україні для Вашингтона ще більше переходить у розряд довготриваючих конфліктів. Не тільки з обмеженими можливостями знайти швидкий і ефективний вихід із цього конфлікту, а й навіть обмеженими можливостями надавати регулярно необхідну підтримку у значних обсягах.

Таким чином, сам розвиток подій у глобальному протистоянні колективного Заходу із державами «Осі ревізіоністів» прискорює подальше збільшення підтримки нашої країни з боку європейських партнерів – Великої Британії, Німеччини, Норвегії, тощо. Іншими словами, прискорюється процес більшого залучення європейських країн у протидію агресору Росії, який розв’язав і продовжує війну саме у Європі. Особливо враховуючи збільшення розуміння європейцями того факту, що після України РФ готується вже у найближчому майбутньому продовжити агресію в Європі.

#хроніки Третьої світової