І у США на це 4 причини…

Громадянство, вік від 35 років та проживання на території країни не менше 14 років – це необхідно для кандидата у президенти США.

Вже сьогодні зрозуміло, що хоч там і реально діє близько 40 національних партій, головна боротьба на виборах глави Білого дому у 2024-му році розгорнеться, традиційно, між двома ключовими партіями – Демократичною та Республіканською.

Чинний президент-демократ Джозеф Байден (80 років) нібито збирає команду й може оголосити про свою участь у виборах вже у квітні цього року. А може і не оголосити, припускають американські експерти. Тоді, вважають аналітики, фаворитом від ДП цілком може стати нинішній губернатор штату Каліфорнія Гевін Ньюсом (55 років).

Колишній президент-республіканець Дональд Трамп (76 років) вже по повній розпочав свій передвиборчий рух. Але, оскільки одного бажання кандидата замало, адже висувається він не за власним хотінням, а під час партійних праймеріз, Трампа можуть цього разу й не висунути. Причина суттєва – переорієнтація більшості республіканців (окрім, ясна річ, радикалів та ідейних «трампістів») у бік раціональніших та притомніших персон. Тому, у травні офіційно про свою участь у виборах від Республіканської партії може оголосити майбутній фаворит перегонів – губернатор Флориди Рон Десантіс (44 роки). До слова, він є однолітком президента України Володимира Зеленського.

Що кажуть американські аналітики про передвиборний клімат в США? Україна продовжує бути такою ж актуальною для американського суспільства? Наскільки голосно під час кампанії в США звучатиме тема України?

Не можу сказати, що українське питання буде в нас ключовим під час кампанії, але воно точно буде дуже важливим. Одним із найважливіших. На це є чотири причини.

Перший чинник – ідеологія. В нас зараз такі країни, як РФ, Іран чи подібні сприймаються як зло, яке колонізує, не несе нічого доброго. Для США ця війна – це не просто війна. Вона – екзистенційна. Для республіканців та демократів це не просто війна в Україні, не просто конфлікт з Росією. Це війна між тим, що далі домінуватиме у світі – вільна демократія чи збочена диктатура.

Другий – обидві партії захочуть відстоювати свої позиції та критикувати опонента, скажімо так, використовуючи тему України. Республіканці критикуватимуть демократів і казатимуть, що, мовляв, не можна допустити, щоб спочатку виділяти більше 100 мільярдів доларів на допомогу Україні, а потім раптом піти з «розбитим обличчям» у той час, як брутальна, звіряча та тупа РФ досягне якогось контролю або якоїсь своєї «перемоги». Очевидно, звучатиме у цьому контексті й те, що другого провалу після Афганістану США просто не можуть собі дозволити.

В нас республіканці, скажу як це є, звинувачують адміністрацію Байдена за провал в Афганістані. Тож, ніхто не захоче, щоб щось подібне сталося ще раз в ситуації з Україною. Пригадуватимуть демократам, можливо, і якісь речі, пов’язані із діяльністю структур Сороса у Європі, якісь ситуації з того часу, коли Джозеф Байден був віце-президентом і таке інше.

Хтось із радикальних кандидатів, очевидно, говоритиме про те, що США не повинні настільки глибоко брати участь у цьому всьому. Мовляв, треба більше думати про внутрішні справи США, а не включатись у конфлікт за межами країни, та ще й у конфлікт із РФ. Радикальні політичні крила, наприклад, і зараз впевнені, що США неправильно роблять, що витрачають такі величезні ресурси, допомагаючи Україні. Подібні погляди також звучатимуть.

Третій чинник випливає із другого. Він безпосередньо пов’язаний з нашою економікою. Йдеться конкретно про наш бюджет, його витрати на допомогу Україні, зокрема. Тут теж щодо цієї темі можуть висловлюватись різні думки й стосуватимуться вони вже цього суто фінансового аспекту.

І четвертий чинник – наше суспільство. Воно, як я неодноразово говорив, дуже зачеплене цією темою. Українці для США – борці за свободу та приклад для усіх. Такої підтримки України від народу Америки я ще не бачив ніколи й навіть не міг собі такого уявити. Тому, якщо кандидати в президенти хочуть розворушити саме емоції американців, то частиною їхньої політичної передвиборчої платформи має бути питання України.

Багато хто в Україні хвилюється, що республіканці, отримавши реальну силу, змінять свій підхід до питання підтримки Києва. Скажу так: усі наші політики надто залежать від думки американських виборців. А народ США сьогодні – дуже проукраїнський. Тому, якщо і є певні ризики, то вони точно мінімальні. Можуть бути якісь перевірки виділення коштів, якісь моніторинги наданої військової допомоги. Це нормально. Але, на мою думку, республіканці навіть більше підтримуватимуть Україну, оскільки військова тематика в США завжди була ключовою саме для республіканців.

Якщо Україна буде успішною, процвітатиме, то це буде найбільшим ударом по моделі РФ. Захід це чудово знає. Росія все робитиме, щоб в України не вийшло. Але, як в нас кажуть люди, які створили себе: «Найкраща помста – це досягти успіху!».