Народ України згуртувався ще більше перед обличчям бруду, тупості та гидоти!

Триває другий рік повномасштабної війни. Хто би міг уявити. Від «візьмемо Київ за 3 дні» або «що там тієї України» до «якось дуже тривожно» та «будуть московіти, уральці та інші»...

«Друга» армія світу ледь не «першої» держави світу (за версією Кремля) впевнено перетворилася на те, чим вона і була насправді – похмуре, безглузде, убоге, зґвалтоване історією та роздмухане божевіллям непорозуміння. Принизливо програвати особливо тоді, коли у вуха десятиліттями заливали байки про якусь там винятковість РФ та її «диво-військ».

Цивілізовані країни світу остаточно змінили своє сприйняття України, ЗСУ, українського народу. Як відбувалася така зміна ставлення до України серед американців – найбільших союзників у цій війні з РФ? На якому саме етапі в США зрозуміли, що Україна не програє цю війну щонайменше тому, що вона просто не може її програти?

Ставлення до України за цей рік змінилося радикально. Україна здивувала увесь світ. До 2022-го року – розширення війни – таке ставлення було скоріше негативним. Так, Україну сприймали необхідною для США країною. Але, вона не приваблювала ані туризмом, ані якимись іншими вагомими атрибутами. Були часто-густо скандали, пов’язані із корупцією та різною допомогою, яку США надавали, але ж не до кінця розуміли куди саме та навіщо. Допомога була більше політичною складовою і пов’язана з якимись тонкими інтересами. Це нами скоріше сприймалося як потрібне, щоб утримати зло й зробити щось, що важливо для інтересів США. Ось такі були суто стратегічні підходи. Завжди Україна в нас раніше сприймалася у певному колючому вигляді.

Потім почала відбуватися просто радикальна трансформація. Спочатку ми думали, що вторгнення РФ не буде. Потім наші служби чітко розуміли, що воно точно станеться. Далі ми були впевнені, що впродовж 3 – 5 днів Україна капітулює. Ми не думали, що вона має настільки сильне почуття національності, суверенності, свободи. Бо багатьма в США Україна сприймалася якимось неповноцінним уламком Радянського союзу, як просто якась не до кінця зрозуміла територія тощо.

В результаті все відбулося навпаки. В нас зараз американці дуже поважають Зеленського та весь український народ. Сьогодні для звичайного американця, який не завжди покаже Україну на мапі, ця країна – символ боротьби за свободу! Люди в США, які раніше навіть не чули про Україну, сьогодні носять українські значки, часто в їхньому одязі є кольори українського прапора і таке інше. Це багато про що говорить. Я це бачив особисто багато разів – в аеропортах, на вулицях, під час різних заходів. Думаю, що певною мірою й у Європі аналогічна ситуація.

Коли саме відбувся злам у поглядах американців на Україну? На якому етапі в США почало відчуватись, що Україна – зовсім інша, аніж про неї раніше думали та говорили?

Думаю, що такий злам у сприйнятті України з боку США відбувся місяців через 2 – 3 після того, як розпочалася повномасштабна війна. Однозначний злам відбувся тоді, коли ЗСУ почали виштовхувати росіян з території України, звільняючи область за областю. Десь з квітня місяця 2022-го року, коли ЗСУ погнали росіян з Київської області – ось тоді і викристалізувався цей злам у сприйнятті американцями України. Це було в комбінації з тим, що мала місце тупа й брудна агресія з боку росіян, та були наочні успіхи української армії у звільненні своїх територій. Такий злам відбувся досить швидко. В США побачили і зрозуміли, що це – не війна армії з армією, а тупе знищення з боку РФ української цивільної інфраструктури, вбивства цивільних осіб тощо. Це вже не війна у класичному розумінні, а це намагання повністю знищити народ України.

Я тоді нерідко спілкувався з Пітером Тілем, відомим мільярдером, співзасновником PayPal, одним із перших інвесторів Facebook. Він дуже цінує українських програмістів. Він мені тоді казав, як людині, яка народилася у Києві і, ймовірно, краще відчуває ситуацію навіть на відстані, що все для України закінчиться за 3 дні... Я йому тоді відповідав, що це не буде так швидко й так просто. Потім він мені з подивом зазначав, мовляв, «дивись, минув тиждень, два, три, місяць, а Україна тримається, вона бореться, вона не здається». Я добре запам’ятав ту з ним розмову. Тому що ані він, ані багато хто в Америці не очікували такого героїчного спротиву агресору з боку українського народу та ЗСУ.

Я побачив, що український народ згуртувався ще більше перед обличчям бруду, тупості та гидоти. Якби росіяни заходили не військами, а, наприклад, більшими грішми, впливом, використовували би ще якісь свої «хитрощі», то, можливо, українці заплуталися би й не одразу згуртувалися в такий спосіб. А те, як воно сталося, й створило картину, про яку зараз усі говорять. Це все зцементувало українську націю. Не просто людей, які живуть на певній території, а саме націю, народ, усю країну!