32 роки тому Естонія та Латвія вказали на двері радянському режиму. Референдум про вихід зі складу союзної держави викликав у країнах Балтії неймовірний ажіотаж: у голосуванні взяли участь майже мільйон естонців. Тотальна більшість - за незалежність від Москви.
Балтійські референдуми справили каскадний ефект: досвід трьох балтійських держав переймуть сусіди - країна рад припинить своє існування.
Країни Балтії завжди пам’ятали про примусовість свого перебування у складі "комуністичної наддержави". Нагадаю, що Латвія, Литва, Естонія ніколи не визнавали добровільність приєднання до складу срср, і дотепер наголошують: "були окуповані, анексовані", згідно з пактом Молотова-Ріббентропа.
Окупація чи добровільне входження – це питання вже давно перестало бути дискусійним для всіх, окрім росії. 1983 року Рада Європи у своїх резолюціях охарактеризувала процес входження балтійських держав до складу срср як окупацію, насильницьку інкорпорацію та анексію. 2020 року, з нагоди 75-річчя закінчення Другої світової війни, журнал The National Interest опублікував авторську колонку володимира путіна. В ній, серед іншого, робився акцент на тому, що приєдналися країни Балтії за згодою своєї влади, що їх вступ "відповідав міжнародному та державному праву того часу". Але за 51 рік свого перебування у складі срср країни Балтії так і не стали радянськими. І це при тому, що частка росіян та білорусів, що складали населення Латвії та Естонії наприкінці 80-х, становила майже 50%.
Робити те, у що інші не вірять
Наприкінці 80-х років в срср неминучість змін була очевидною. Перебудова вже тривала, хоча багато хто більше жадав заплющити на це очі. Мало хто вірив, що всі ці зміни та нові напрямки руху на кшталт "демократії" та "суверенітету" - всерйоз та надовго. Вважалось, що "пограються та прийдуть назад". Мало, хто вбачав у тому хаосі шлях майбутнього, який протоптують собі спочатку Литва, потім Естонія та Латвія.
Спиратися на історичну пам'ять та готувати ґрунт заздалегідь
16 листопада 1988 року Естонія ухвалила Декларацію про суверенітет, а згодом закон про державну мову - естонську. У радянському референдумі про збереження союзу на 15 березня 1991 року Естонія та Латвія не брали участь, натомість провели свій 3 березня. Очікування були тривожними. Річ у тім, що частка латиського населення у Латвії з року в рік знижувалася, а у великих містах навіть складала меншість. Додайте до цього ще й радянську пропаганду. У бюлетені містилося одне коротке питання: «Ви за демократичну і незалежну Латвію?». 73,68% людей дали ствердну відповідь. В Естонії запитання звучало інакше: «Ви за відновлення незалежності і національного суверенітету Естонської Республіки?». Йшлося про відновлення незалежності, втраченої 1940 року. 78,4% учасників сказали «так».
Політологи та знавці міжнародного права стверджують, що юридичної потреби у проведенні референдуму саме в Естонії не було. В минулому країна вже була самостійною державою, членом Ліги націй. Двома роками раніше вона вже задекларувала свою самостійність, були визнані закони Стародавньої Естонської Республіки. Але як і у Латвії, демографічний склад країни був сильно змінений. Потрібно було чітко та зрозуміло, як всередині самої країни, так і зовні, проголосити: "Ми – незалежні. І це загальнонародна воля".
Україна теж заявляла про це неодноразово. Проте лише минулого року - твердо та безапеляційно.