Український націоналізм очима польського священика

Народи Європейського Союзу, об’єднані в єдину спільноту, оберігають і плекають кожен свою національну ідентичність.

Український націоналізм. Сьогодні щодо визначення цього поняття висловлено багато поглядів, а згідно з працями відомих у світі науковців, існує досить багато його різновидів, і далеко не кожному дається негативна оцінка. Адже загальновідомо, що навіть народи Європейського Союзу, об’єднані в єдину спільноту, оберігають і плекають кожен свою національну ідентичність.

У виступі в Люблінському католицькому університеті митрополит Львівської архідієцезії РКЦ М.Мокшицький заявив, що основною перешкодою діяльності РКЦ в Україні є «націоналізм УГКЦ» та трактування РКЦ як «польської церкви» та створення перешкод її діяльності. Виникає питання якого ж національного обличчя священнослужитель РКЦ надає тій церкві, де відправляє меси до «Дня поляка», з нагоди прийняття Конституції Польщі, до Дня незалежності Польщі, особисто служачи та літургії і виголошуючи промови польською мовою? Чи не М.Мокшицького було нагороджено офіційним хрестом ордену відродження Польщі «За особливі заслуги перед Церквою за діяльність на благо поляків в Україні»?

Крім цього, ніколи в публічному просторі жоден представник української влади чи ієрарх «націоналістичної» УГКЦ не застосовував такого означення до РКЦ в Україні.

Те, що митрополит РКЦ вважає українським націоналізмом, є насправді проявом властивого всім народам світу процесу усвідомлення своєї національної ідентичності та формування державного народу – української політичної нації, яка продовжує виборювати свою незалежність у боротьбі з російськими окупантами.

Як зрозуміти звинувачення митрополита РКЦ щодо УГКЦ у тому, що в ній, за словами вказаного священика, «особливо панує націоналізм»? Може тому, що ця церква має у своїй назві слово «українська»? Чи тому, що богослужіння проводиться українською мовою? Не зрозуміло, як УГКЦ, яка діє на своїй рідній землі, має своїх вірних і своє поле для праці, «утруднює свободу діяльності» РКЦ.

Тому, участь митрополита Львівської архідієцезії РКЦ у таких заходах як офіційного представника Апостольського Престолу в Україні виявляє неповагу до Української держави, її народу і влади, а як громадянина РП – суперечить політиці цієї держави.

Незважаючи на ствердження, що РКЦ відкрита для єдності, реально слова духовної особи РКЦ та дії суперечать основній місії, покладеній на митрополита Апостольким Престолом, ведуть до дискредитації тих кроків, які і українці, і поляки вже зробили на шляху до принципового порозуміння. А протиставлення РКЦ і УГКЦ може вести лише до розбрату, але аж ніяк не до любові.