Експедиція на край Землі: відкриття, рекомендації від першої особи

Про пригоди, складнощі, неймовірні відкриття та інсайти капітан Клеменс Габріель розповів у ексклюзивному інтерв'ю для Discovery Channel.

Вас завжди сприймали як мрійника-ідеаліста. А яка ж найнереальніша місія/ мета, особиста або професійна, у вас була? 

Це хороше запитання. У мене було чимало досить екстраординарних місій. Але я хочу розказати про одну — коли мені був 21 рік і я не дуже розумів, що роблю, але я вже ходив у плавання. І ось одного разу мій човен застряг в Панамі. Човен зламаний, а в мене — ані копійки. Тому я вирішив ненадовго повернутися до Німеччини, щоб заробити трохи грошей. Всього за три тижні до повернення в Панаму, я дізнався, що одна жінка терміново шукала няню для свого шестирічного сина. У мене було трохи вільного часу, тож я вирішив запропонувати свої тимчасові послуги.. 

Але вже через півтори години після нашої угоди ця жінка вирішила повністю звалити на мене дитину. І чисто інстинктивно я не зміг покинути хлопченя самого. Вже наступні 10 років ми стали ходити у плавання разом — як батько і син. Для нас все це стало неабияким випробуванням, але тепер ми обидва щасливі, що так сталося. Я вважаю це і є моя найвизначніша місія! 

Приголомшливо! І цей хлопець все іще з вами?

Вже ні, адже йому 31 рік, він уже самостійний і впевнено стоїть на ногах, наразі вивчає мистецтво в університеті. Втім, минулого тижня він приїздив до мене. 

Коли ви почали цю подорож в Арктику,  у вас не було ані досвіду, ані фінансової підтримки. Що змусило вас піти на такий великий ризик?

Ну що стосується досвіду, це не зовсім вірно, адже я 25 років жив поблизу океану. Це найкраще тренування — навчання на практиці. Я не знаю школи краще, ніж Північно-Західний прохід. Так що я завжди відчував себе добре підготовленим.

Ми здійснювали плавання в Антарктиду у 2011 році. З Нової Зеландії ми пішли до моря Росса, а потім через Південний океан до Патагонії, вгору по каналах Патагонії, близько до льодовиків і далі.

Багато людей зазнали невдачі у своїх спробах відправитися у таку ж саму подорож. Як ви думаєте, чому вам це все ж таки вдалося? 

В усьому і завжди складова успіху має значення. Можливо, хтось там нагорі хотів, щоб у мене вийшло. Ще один секрет — винахідливість. Я навчився робити багато дрібних речей і я ніколи не здамся. Я відчуваю всередині себе якесь покликання, свого роду внутрішнього провідника, якому я слідую. Тому якимось чарівним чином у мене все виходить. 

Ми знаємо, що 21 корабель повернувся, намагаючись повторити вашу подорож. Що вони робили не так? 

В основному ми подорожували з заходу на схід —  від Тихого океану до Атлантичного океану. Майже всі інші судна здійснювали рейс зі сходу на захід, крім одного, яке слідувало за нами з різницею у півтора місяця. Вони застрягли і розвернулися, коли ми вже пройшли по Північно-Західному проходу. Всі інші намагалися вийти на легші маршрути зі східного узбережжя. Але у 2018 році лід взагалі не відкрився, отже, навіть дуже великим криголамам було неймовірно важко впоратися з маршрутом. 

Тільки в самому кінці канадська берегова охорона змогла надати допомогу кільком великим кораблям. Думаю, один був кораблем-паливозаправником. Інша була баржа, повна продуктів і устаткування. А одне судно потрапило у воду через сильну течію, було розчавлене ​​кригою і затонуло. Ми також могли потрапити в таку ситуацію — перед нами постав вибір: спробувати втекти або залишитися на зиму. Отже, ми спробували втекти… 

Перед тим, як відправитися в Північно-Західний прохід, ви побували в Південному океані та Антарктиді. Що цікавого ви дізналися про навігацію на льоду? 

Я навчився боятися. Я навчився поважати лід, а також з увагою ставитися до різких перепадів температур, які можуть сприяти дуже швидким змінам погоди. Я також навчився визначати «характер» льоду. Але Арктика — це зовсім інше середовище. Про це я дізнавався від деяких людей, у яких я брав інтерв'ю, і з деяких матеріалів, які я читав заздалегідь. Але тепер я також знаю з власного  досвіду, що насправді північ і південь, попри те, що на обох є лід, це дуже різні небезпеки. 

Наприклад, в Антарктиді є великий Південний океан, де ніякі континентальні масиви суші не заважають вітрам і течіям. І є дуже великі льодовики, що формують айсберги або ламають лід. Таким чином, небезпека буде пов'язана з вітрами ураганної сили і льодом у воді.

Це означає, що техніка може вийти з ладу. Або ж ви не зможете виконувати дуже прості завдання, які зазвичай виконуєте вручну, адже дме настільки холодний вітер і стоїть така наднизька температура, що ви не можете витримати навіть кілька секунд. 

В Арктиці дуже багато заблокованих місць, багато суші з великою кількістю льоду, що рухається в течіях. Таким чином, корабель може опинитися в пастці льоду. Вага льоду або маса за ним настільки величезні, що можуть або зіштовхнути корабель будь-якого розміру на берег, або повністю потопити його під льодом. Потрібно точно усвідомлювати, де знаходиться лід, як він рухається, і намагатися опинитися в потрібному місці в потрібний час.

Ви подорожували з двома маленькими доньками в човні. Це якимось чином ускладнило або полегшило завдання?

Зі мною було четверо моїх дітей, а також старша донька і старший син. Їх всіх можна було побачити в серіалі.

Ми вирушили в Арктику, щоб підвищити обізнаність про стан нашої планети і про те, що людство повинно згуртуватися, щоб взяти цю ситуацію у свої руки. Ми бачили руйнування довкілля і коралових рифів, вирубку тропічних лісів для отримання пальмової олії і ще багато чого дійсно жахливого. Я бачив все це на власні очі!

Мій найбільший страх  — це дивитися в очі своїм дітям і онукам на смертному одрі та не мати змоги відповісти на питання, чому ми нічого не зробили, щоб це змінити. Так я знайшов рішення — відправитися в Арктику, яка потерпає через зміну клімату, зі своїми дітьми. Разом ми спробували показати світу, що це неправильно і що потрібно щось змінювати вже зараз. Такий досвід мої діти не зможуть отримати через 20 років. 

Що потрібно знати про забезпечення їжею при відправленні у таку тривалу подорож?

В ідеалі, у вас на борту мають бути припаси на 365 днів. Варто враховувати можливість все це якісно зберігати протягом року. При цьому це не мають бути занадто дорогі продукти. 

Тому ми зробили ставку на найдешевшу і найбільш поживну їжу. Ми взяли з собою багато бобових, рису, арахісового масла, усілякої веганської, але високопротеїнової їжі, яку можна зберігати протягом тривалого часу без псування.

Так, гурманам  буде важко. Але насправді протягом принаймні чотирьох місяців у нас був набагато ширший вибір їжі. 

Чи вдалося вам спілкуватися з місцевими жителями?

Так, неодноразово. Це завжди дуже цікаво і надихаюче. Але деякі з людей, з якими мені вдалося поспілкуватися, розказали мені про жахливі речі, які з ними вчиняли колонізатори до недавнього часу. 

Ще у 50-ті вони забирали дітей від їхніх сімей і відправляли їх в державні школи. І за цей час було зроблено багато злодіянь. А потім, звичайно ж, побачивши, що спосіб життя вже сильно змінився, місцеві також почали змінюватися та адаптуватися до сучасних реалій. Втім, це відбувається досить повільно. 

Які у вас плани щодо наступної подорожі? 

У наступному рейсі я намагатимусь розширити масштаби, щоб залучити цілий флот кораблів, і дійсно поставити у центр уваги проблеми нашої планети. Для цього я дуже багато працював протягом останніх двох років в Амстердамі з групою відданих своїй справі підприємців на платформі під назвою earthtoday.com, присвяченій підвищенню обізнаності про стан нашої планети. За вартість чашки кави відвідувачі можуть захистити квадратний метр природи разом з відомими природоохоронними організаціями. Отже, коли ми відправимося у кругосвітню подорож наступного разу, ми візьмемо прапор Землі і створимо навколо нього цілий ряд історій., Антарктида —  одна з перших територій, проблеми якої спонукають людей встати на захист нашої планети, за наше спільне майбутнє і власноруч запровадити позитивні зміни.

Дивіться прем'єру шоу «Експедиція в Арктику» у неділю, 25 жовтня, о 21.00!