Україна та Греція. Феномен добросусідства двох держав,не маючи спільного кордону

Ми повинні об’єднатись для боротьби із спільним ворогом

На перший погляд здається, що українсько-грецькі відносини беруть свій початок від моменту, коли Греція визнала незалежну Україну, а саме 31 грудня 1991 року. Проте, близькі цивілізаційні зв’язки між двома країнами простежуються на всіх етапах їхнього розвитку. Для приклад наведемо 1820-ті роки, коли південний захід України став центром руху за незалежність Греції. Адже саме тут мешкала родина Іпсіланті і функціонувала організація «Філікі етерія», що підготувала звільнення Еллади.

І як би не намагались наші північні сусіди розсварити нас, та ті злочини, які ними вчинялись щодо греків, не забудуться їхніми нащадками ніколи. Так, протягом 1937-1938 рр. в Республіках СРСР відбувались масові репресії проти грецької етнічної меншини, що отримали назву «Грецька операція» НКВС. За фальшивими обвинуваченнями у шпигунстві або контрреволюційній діяльності заарештовано близько 20 тис. греків, більшість з яких були розстріляні. І на цьому «машина репресій» не зупинилась – у червні 1944 року з Криму на спецпоселення в Гур’євську, Молотовську, Свердловську, Кемеровську області та в Башкирську АРСР були виселені близько 16 тис. греків. Везли цих людей не пасажирськими, а товарними вагонами, тож, на кожній зупинці доводилось викидати трупи померлих через голод та антисанітарію.

Задаємося риторичним запитанням: «Хіба не схожі злочини вчинялись щодо українців?…».

Як ви гадаєте, чи за такий короткий час суттєво змінилися методи Росії щодо «неугодних» їй осіб чи, навіть, цілих етнічних груп і народів? Чого вартує тільки нахабна окупація Донбасу та Криму. І досить важко уявити, що члени російських грецьких товариств та організацій, у т.ч. «Московского общества греков», займаються лише виключно культурологічною діяльністю і не піддаються впливу керівництва РФ, зокрема, щодо пошуку у всіх пострадянських країнах активної молоді для подальшого просування їх у владні структури Греції та доведення до грецького суспільства ідеї одвічної приналежності українських земель до Росії.

 Зважаючи на викладені історичні факти, на схожі сторінки історії двох народів, де негативним героєм завжди виступає Росія, ми повинні об’єднатись для боротьби із спільним ворогом – підтримувати проведення грецькою меншиною заходів з нагоди державних свят, і навпаки підтримка греків заходів української діаспори, здійснювати науково-освітній обмін серед школярів та студентів, щоб проросійські пропагандисти лише мовчки спостерігали за тим, як стрімко та позитивно розвиваються українсько-грецькі відносини.