«Дух Давосу»

Чи може в історії знову повторитися випадок, який зробив маленьке містечко у Швейцарії центром ухвалення рішень світового значення?

Раз на рік у невелике швейцарське містечко Давос, яке у 5 разів менше за будь-який український райцентр, злітаються чиновники, президенти та бізнесмени з усього світу. Всесвітній економічний форум – ось вже 49 років ідеальний майданчик для дискусій та неформальних зустрічей.

Те, що тут вирішуватимуться питання світового значення, розумієш  ще навіть не під’їхавши до самого Давосу.

На всіх автомобільних магістралях, біля готелів, а також на головних майданчиках форуму – величезна кількість військових та жандармів.  У повітрі – військові гелікоптери. Минулого року на заходи з охорони форуму було витрачено $9,37 млн. 

І це логічно. Адже, прогулюючись вулицями містечка можна зустріти та запросто перекинутися кількома фразами з польським президентом Анджеєм Дудою чи навіть з принцом Вільямом, який цього року у Давосі просував тему охорони довкілля.

Пікантності розмові додає відчутний у повітрі запах канабісу. Минулого року Канада легалізувала марихуану і відтепер її там вільно можуть придбати у спеціальних магазинах усі, кому виповнилося 19. На форумі ж у Давосі Канадський дім провів чимало заходів і дискусій на цю тему.

Практично біля кожного бару чи ресторану сильно відчувається специфічний запах нещодавно легалізованої речовини. Вочевидь, багато відвідувачів форуму високо оцінили роботу Канадського дому.

«Дух Давосу»

Але «дух Давосу» це не лише про запах канабісу.

Дух Давосу – це передусім про атмосферу, яка й робить всі зустрічі особливими. Це саме той унікальний міжнародний захід, де можна обійтися без формальностей у спілкуванні з будь-ким: головою ради директорів Google Еріком Шмідтом, чиї статки Forbes оцінює у $11,1 млрд, чи  молодими українськими підприємцями, які поки що лише перебувають у пошуку міжнародних партнерів. Це місце формування нових ідей, які вже завтра будуть формувати світовий порядок денний.

Місце, де майбутнім цікавляться всі. Як і ситуацією у світі.

- Ви звідки до нас приїхали? – запитує мене під час ланчу офіціант у невеликому кафе.

- З України, - відповідаю.

- О! Я знаю вашого Кличка! Він вже тут? 

- Не знаю, можливо.

- Ну, передавайте йому привіт. Він класний.

Заходи за участю братів Кличків виявилися найпопулярнішими в Українському домі. І хоча я досі не знаю, добре це чи погано, але вірю, що колись про Україну знатимуть не лише завдяки відомим боксерам.

«Зірка Давосу» згасає?

Проте, ті, хто у Давосі не вперше, все ж помітили деякі зміни. Цього року на вулицях Давосу було помітно менше людей. Відсутність Дональда Трампа, Терези Мей, Емануеля Макрона, а також лідерів Китаю та Росії - була дуже відчутною. І це якраз той випадок, коли перелік відсутніх був не менш важливий за список присутніх.

Через це багато експертів почали говорити про те, що «зірка Давосу» нібито згасає. Хоча, якщо говорити відверто, Всесвітній економічний форум за свою тривалу історію переживав  вже неодноразово складні часи. І кілька разів навіть відбувався не у Давосі.

Першим винятком став ВЕФ-2002, який провели в Нью-Йорку (США). У 2013, вдруге за свою історію, ВЕФ пройшов не в Давосі, а в Баку (Азербайджан).

А якщо розглядати кожну кризу, як можливість для росту, то можливо, саме час для третього винятку. Наприклад, для  якогось маленького українського міста.

А що? І форум може стати цікавішим, і про Україну заговорять в усьому світі, і з якогось містечка зроблять «цукерочку». Одні переваги.

Давос, власне, свого часу теж випадково став епіцентром творення світової історії.