Приховані мотиви участі Росії в Сирійському конфлікті

Чи бореться Росія в Сирії за власні національні інтереси або керується зовсім іншими мотивами?

Сирія традиційно залишається основним союзником Росії на Близькому Сході, практикуючи підтримку дружніх відносин, що були започатковані ще з тодішнім Радянським Союзом. Про важливість для Російської Федерації зберегти свій вплив у Сирії яскраво свідчить факт військового втручання першої у наймасштабніший конфлікт сьогодення на сирійській території. І попри офіційні обґрунтування необхідності такого втручання Росія тримає в тіні свої істинні мотиви.

Аналізуючи комплекс дій Росії з моменту її військового втручання в Сирійський конфлікт (30 вересня 2015 року) і по сьогоднішній день, а також беручи до уваги "Воєнну доктрину" від 26 грудня 2014 року та "Стратегію безпеки Російської Федерації" від 31 грудня 2015 року можна виокремити наступні цілі, які РФ переслідує у Сирії:

·       Вийти з міжнародної ізоляції та змусити скасувати всі санкції проти себе;

Внаслідок анексії Криму у березні 2014 року на РФ були накладені санкції з боку США, Європейського Союзу та країн-партнерів. Санкції передбачали обмеження економічної, військової співпраці, а також обмеження пересування та користування банківськими рахунками низці російських високопосадовців, причетних до анексії Криму. На фоні падіння цін на нафту, експорт якої складав близько третини російського бюджету, накладання санкцій і без того ускладнювало важке внутрішнє становище. РФ також відкрито ігнорувалася при плануванні спільних зустрічей у рамках клубної дипломатії (з G-8 Росія взагалі була виключена). Тому втручання Росії в Сирійський конфлікт може розглядатися як її спроба змусити міжнародне співтовариство знову рахуватися з собою. У якості прецеденту була взята спільна міжнародна проблема - Ісламська держава, у якості засобів привернення до себе уваги - військова сила. Проте, як показала практика, якщо спочатку міжнародна коаліція на чолі з США були вимушені йти на контакти с РФ для координування своїх дій, то надалі Росія опинилася під загрозою накладення на неї нових санкцій через неправомірне втручання у Сирійський конфлікт. Процес обговорення цих санкцій на даний момент активно обговорюється серед країн ЄС та США.

·       Спровокувати нову хвилю сирійських біженців до країн Європи;

З початку бомбардування Алеппо кількість сирійських біженців почала стрімко зростати. Багато сирійців розглядають військове втручання Росії як привід до більшої ескалації та інтернаціоналізації конфлікту в Сирії, а значить і зменшення шансів на мирне врегулювання. Це досить вигідно РФ, тому що криза біженців - одна із найболючіших проблем сьогодення в Європі, а подальше загострення цієї кризи внаслідок збільшення нових біженців розхитує стабільність в Європейському Союзі, тому що не всі країни ЄС однаково схильні приймати до себе сирійців серед яких можуть бути і радикальні ісламісти.

·       Зберегти Сирію під своєю сферою впливу;

Росія неодноразово заявляла про намір зберегти при владі лояльного собі президента Башара аль-Асада. Усунення останнього від влади, серед іншого, загрожує Росії побудовою газопроводу з Катару до Європи через територію Сирії, що може повністю витиснути РФ з європейських енергетичних ринків. Протягом багатьох років єдиним свідоцтвом присутності Росії в регіоні був пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії в Тартусі - єдиній військовій базі Росії за межами колишнього СРСР. У жовтні цього року Міністерство оборони РФ прийняло рішення створити в Тартусі постійну військово-морську базу і значно розширити її функції та збільшити військовий контингент. Більше того, Башар аль-Асад безстроково передав російській стороні аеродром Хмеймім завдяки якому Росія періодично здійснювала вильоти і бомбардувала сирійську опозицію в Алеппо (утім, згідно офіційної позиції Росія бореться виключно з Ісламською Державою). Варто і не забувати, що Сирія являється важливим торгівельним партнером Росії. У 2014 році експорт російських товарів у Сирію склав майже 600 млн. доларів, а у 2011 році цей показник дорівнював 1800 млн. доларів. Крім того на Сирію припадає і значна доля російського експорту зброї.

·       Відволікти увагу міжнародного співтовариства від воєнних дій на сході України;

Ще до початку втручання Росії в конфлікт в Сирії, міжнародна увага була прикута до війни на сході Україні. Санкції та дипломатичний тиск були досить ефективним інструментом впливу на Росію, позиції  якої у переговорах в нормандському форматі були досить слабкими, і для Росії було вкрай важливо знайти для себе додаткові важелі впливу аби перевести увагу з України. Сирійська карта вдало перебрала на себе першочергову увагу, що надало змогу Росії і надалі підтримувати збройні формування в Донецькій та Луганській областях. Це також надало поле для маневрування між українським та сирійським питанням у переговорах на міжнародній арені.

·       Перенаправити увагу російського народу з нагальних внутрішніх проблем на образ спільного зовнішнього ворога і месіанської долі Росії його перемогти;

За різними даними число росіян, що зараз знаходяться за межею бідності вже перевищує 23 млн. людей. Це майже вдвічі більше, ніж було півтора роки тому. Неофіційні опитування вказують на значно більшу цифру. Зубожіння населення викликає у російських громадян багато питань до діючої влади, а відтак і посилюють недовіру і протестні настрої. І щоб дати змогу громадськості виплеснути своє невдоволення і забути свої повсякденні проблеми російська пропаганда малює образ "Росії - визволителя", яка самотужки бореться з Ісламською державою. Суть такої пропаганди має на меті також підвищити авторитет влади, що переслідує "добрі наміри".

·       Випробувати у дії свої новітні розробки озброєння;

Російські військовослужбовці, що задіяні в Сирії отримують новітнє озброєння, яке раніше ще ніколи не було застосовано у бойових діях. Зокрема, в Сирію були направлені новітні російські ударні вертольоти Мі-28Н та Ка-52, а також  вертольоти радіолокаційної розвідки Ка-31 СВ. Крім того, російські літаки стратегічної авіації в реальній бойовій обстановці вперше застосували новітні ракети повітряного базування «Х-101» із дальністю дії до 4,5 тисяч кілометрів, про що заявляв міністр оборони РФ С. Шойгу. Важливо також і додати, що Росія не гребує застосуванням і забороненої зброї, серед якої в Сирії були використані термобаричні та касетні бомби.

·       Продемонструвати перед світом свою військову міць;

Не секрет, що Росія одна з найбільших любителів побрязкати зброєю. Зазвичай, нездатність проводити збалансовану та конструктивну зовнішню політику Росія завжди компенсує залякуванням своєю військовою потугою. Це саме те, що відбувається зараз в Сирії. Своїми діями Росія ніби кидає виклик США та іншим країнам, нагадуючи епоху "холодної війни". Також, ця демонстрація сили має на меті запропонувати альтернативу сильного союзника тим країнам, що виступають проти лідируючої ролі США у світі та демократичних цінностей, і залучити їх на свій бік.