У Москви з'явився новий союзник?

Вчора Росія та Іран домовилися стосовно того, що перша використовуватиме військову авіабазу Хамадан.

Вчора Росія та Іран домовилися стосовно того, що перша використовуватиме військову авіабазу Хамадан, яка знаходиться на території другого, для завдання ударів по позиціям ІДІЛ та Джебхат Ан-Нусри – терористичним організаціям, що діють у Сирії. Звісно ж, що дана новина почала розглядатися як оформлення союзу Москви та Тегерану. Навіть з’явилися думки щодо тяжіння до нього Анкари, особливо на фоні останніх примирень Володимира Путіна та Реджепа Таїпа Ердогана. Але така ситуація є видаванням бажаного за дійсне.

            Перш за все, варто зазначити, що авіабаза Хамадан і раніше використовувалася російськими повітряними силами, але виключно для здійснення проміжних посадок літаків. Тобто Іран вже на той час надавав Москві підтримку. Тому вище зазначена домовленість є закономірною, оскільки вона повністю відображає спільність інтересів обох сторін – підтримка режиму чинного президента Сирії Башара Асада. Також слід зауважити, що іранські та російські генерали, які беруть участь у сирійському конфлікті, здійснюють значний вплив на процес планування важливих операцій урядової армії. Тому надання Тегераном своєї військової авіабази Москві для нанесення повітряних ударів по позиціям бойовиків стало не актом оформлення союзу (який фактично існував і до цього), а скоріше констатацією наявного стану справ.

            Але в будь-якому разі варто зважати на публічний характер даної події. Відповідно, в такий спосіб обидві сторони намагалися досягнути певних цілей. Якщо згадати останні заяви президента Ірану Хасана Рухані стосовно невиконання Європою власних зобов’язань щодо зняття санкцій, то стає зрозумілим, що Тегеран, кроком у сторону Москви, дає чіткий сигнал ЄС. Росія ж, у свою чергу, вказує США на те, що вона може досягнути одностайності по Сирії з кимось іншим. У будь-якому разі обидві сторони виграють від такої домовленості, оскільки засвідчують серйозність намірів та силу власних позицій у близькосхідному регіоні.

            Але такий союз, якщо його можна так називати, є угодою по розрахунку, оскільки Іран та Росія є давніми геополітичними суперниками.  Тому він не несе в собі стратегічної мети й не означає утворення вісі Москва-Тегеран. Обидві сторони переслідують лише власні тактичні інтереси, які виражаються в підтримці Башара Асада та сворідному шантажі ЄС та США.