Початок кінця. Про політику антиросійських санкцій в ЄС

В Україні розпочалася заспокійлива інформаційна кампанія після того, як вчора ввечері Сенат Франції ухвалив резолюцію про звернення до уряду щодо поступового скасування санкцій проти Росії,

 Вітчизняні ЗМІ всі як один взялися переконувати широку аудиторію, що це голосування не матиме жодних серйозних наслідків, адже рішення має суто політичний характер і формально не є зобов’язуючим.

Формально все правильно. Але те ж саме говорили і про нідерландський референдум щодо Угоди про асоціацію Україна – ЄС, який теж був консультативним і не зобов’язував уряд країни приймати якісь рішення. І що маємо на виході? Сьогодні влада Нідерландів збирається внести серйозні поправки до зазначеної Угоди, мета яких – позбавити Україну доступу до фінансових джерел ЄС, унеможливити військово-технічну підтримку Києва з боку Європейського Союзу та гарантувати, що Україна не стане членом ЄС. От вам і рекомендаційне голосування.

Подібна ситуація зараз складається і з Францією. Урядовці і справді не змушені втілювати в життя політичні декларації парламентарів, однак і нехтувати ними точно ніхто не буде. Причина лежить на поверхні: парламент ближчий до виборця, відтак ігнорувати волю депутатів значить підписати собі вирок політичного забуття. Ні президент, ні уряд на такий крок не підуть. Крім цього, показовим є й те, що резолюцію про скасування санкцій підтримали обидві палати французького парламенту, при чому в Сенаті за неї проголосували більше 300 законодавців, тоді як проти виступили лише 16. Тобто абсолютна більшість французьких політиків підтримує ідею поступового зняття санкцій з РФ. Цей факт є тенденційним і, безумовно, визначатиме реальний політичний курс однієї з держав-лідерів ЄС в подальшому.

Звісно, для України такі тенденції є невтішними, але й не катастрофічними. Від самого початку україно-російського протистояння ми мали бути свідомими того, що санкції не триватимуть вічно, адже вони дорого обходяться не тільки Москві, а й країнам ЄС. Пом’якшення економічних обмежень проти Росії неминуче вже у близькому майбутньому. І замість того, щоб марно переконувати самих себе, ніби цього не станеться, всім нам краще спільно шукати способи ефективної поведінки в нових умовах. Без зайвої паніки і загостреного почуття зради.