Стратегія "глобального затягування часу" провалена

В останньому інтерв’ю одному з німецьких видань Володимир Путін в сотий раз повторив пропагандистський символ віри сучасної Росії: НАТО винне в теперішній геополітичній кризі.

В кожному публічному виступі, в кожній новій заяві російського президента ми намагаємося знайти якусь родзинку, виявити зміни в риториці, витиснути з його слів такий зміст, інтерпретація якого б дозволила нам вкотре пересвідчитись: кінець путінського режиму вже не за горами. Але, зі свого боку, за кілька років геополітичної напруженості Путін фактично не змінив жодного ключового меседжа своїх виступів. Його слова не тільки не стають більш обережними і спрямованими на примирення чи компроміси, а й набувають більш критичного і звинувачувального характеру. Ідеологічні штампи минулого століття не зникають і навіть не наповнюються новим значенням, вони вживаються частіше і однозначніше. В згаданому інтерв’ю, як і під час останніх публічних заяв, Путін все більше наголошував на сферах впливу, зонах російських національних інтересів, звинуватив країни НАТО у бажанні одноосібно царювати і посісти трон світового панування. Як видно, повний набір словесних кліше середньовічної політики. Крім того, лідер РФ стає дедалі відвертішим, і цього разу заявив, що державні кордони для нього не завада, якщо мова йде про загрози «руським людям».

Тож як би нам не хотілося краху імперіалістичної політики путінської Росії, на сьогодні її амбіції лише ростуть, і це чітко відображено в заідеологізованій риториці Кремля, яка стає все більш агресивною і прямою, або, як кажуть, не підбирає виразів. Така тенденція показує, що ситуація в світі лише загострюється з часом, апетити забіяк ростуть, а засоби їх вгамування зовсім не діють на практиці. Стратегія «глобального затягування часу», схоже, провалена, і якщо міжнародна спільнота не знайде якісно інших підходів до боротьби з імперіалізмом, реваншизмом і ксенофобією, проблема тільки ускладнюватиметься з часом.