Туманні перспективи євроінтеграції

Складність нинішньої ситуації в світі і всередині європейської спільноти викликає сумніви з приводу майбутнього Євросоюзу навіть серед керівництва держав-членів об'єднання.

Складність нинішньої ситуації в світі і всередині європейської спільноти викликає сумніви з приводу майбутнього Євросоюзу навіть серед керівництва держав-членів об'єднання. Сьогодні Європа зіткнулася з небувалою кількістю складних перешкод, вирішення яких поки знайти не вдалося. Йдеться про найбільшу за новітню історію міграційну кризу, зростаючу терористичну загрозу, спад економічного росту, безпеуові виклики на східних кордонах тощо.

Як відомо, модель прийняття рішень в ЄС відрізняється крайньою неоперативністю, що заважає швидко реагувати на актуальні проблеми. Тому врівноважити інституційні недоліки в управлінні можна виключно наявністю консолідованої політичної волі. Та з останньою, як виявилося, теж не все так просто. Першим яблуком розбрату стала політика санкцій відносно Росії, яка досі супроводжується відвертим заграванням окремих країн з Кремлем, незважаючи на лінію Брюсселя. Протекціоністські заходи, що загрожують Шенгенській зоні, вже запровадили або планують ввести держави, які найбільше постраждали від напливу мігрантів. Греція вдало застосувала шантаж референдумом і погрозами виходу з єврозони з метою отримати нові фінансові ресурси з європейської казни. Запозичивши  досвід Афін, Британія також планує  референдум про вихід з ЄС, оскільки Лондон не влаштовує роль другого плану в Союзі, де лідирують Німеччина і Франція. Нарешті, ближче до нас, в Нідерландах також проведуть референдум про ратифікацію Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Єдність Євросоюзу, таким чином, опинилася під загрозою шантажу з боку його ж членів.

Зважаючи на сказане, немає нічого дивного в тому, що ЄС вирішив відмовитися від традиційної політики сусідства. Про це офіційно заявила Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні. Згідно із заявою, відтепер Європейський Союз не буде строго визначати коло своїх сусідів, наділяючи їх особливими перевагами. Натомість пропонується політика партнерства, причому не тільки з сусідами, а і з сусідами сусідів, наприклад, з африканськими країнами. А якщо програма розрахована на всіх, значить, на практиці вона не торкнеться нікого конкретно. Тобто, це не більше, ніж делікатний спосіб згорнути стратегію поетапного розширення.

В цілому діагноз гранично ясний: Європейський Союз болісно лихоманить, і невідомо, як спільнота з цим впорається, та й чи впорається взагалі. Очевидно, що в таких умовах питання, чи розглядає Брюссель вступ України в ЄС всерйоз, звучить риторично. Для нас єдиний шанс приєднатися до Євросоюзу полягає хіба в тому, щоб знайти рецепт порятунку самого ЄС.