Втекти – щоб вижити ЧИ жити?

Наразі, загальновизнано, що проблема біженців та вимушених переселенців є глобальною і має багатосторонній та складний характер.

Наразі, загальновизнано, що проблема біженців та вимушених переселенців є глобальною і має багатосторонній та складний характер.  Люди, які були вимушені покинули рідну країну, внаслідок складної ситуації на батьківщині, стикаються з багатьма труднощами. Годі і казати, що треба докласти чимало зусиль, аби спочатку «втікти» з країни, де відчуваєш себе у небезпеці, а потім знайти прихисток та «вижити» у іншій країні, розпочавши нове життя. Особливо, щодо останнього випробування, внаслідок прогалин та відсутності координацій дій у країнах, щодо організації практики допомоги біженцям, люди стикаються с чималими труднощами.

28 лютого в Інституті журналістики відбувся круглий стіл «Біженці в Європейському союзі та в Україні: робота над системними помилками українських журналістів». На яку були запрошені студенти 3 та 4 курсів бакалаврату за спеціалізацією «соціальна журналістика». В якості експертів виступали Діна Гуд (співробітник Програми захисту та фахівець з правових питань Данської Ради у справах Біженців), Ольга Макар (лідер громадської молодіжної організації, учасниця спільноти Св. Егідія), Сем Барекзай (біженець в Україні) та Наталія Костів (член Благодійної організація «Рокада»).

Основною темою для обговорення виступала діяльність міжнародних організацій в Україні, щодо проблем біженців  та робота над системними помилками у організації допомоги цим людям. Наразі, наша влада, за об’єктивних обставин, не в змозі забезпечити біженців, які прибули до України, закладами, які мають бути призначені для житла або ж тимчасового перебування. У зв’язку з відсутністю взаємозв’язків між владними структурами важко знайти представника, який відповідальний за допомогу біженцям. «Кожна структура працює сама по собі», - зазначає Діна Гуд. 

На допомогу біженцям в Україні приходять міжнародні організації та благодійні фонди. Одним з яких є Благодійний фонд РОКАДА, заснований в 2003 році, що виконує проекти соціальної допомоги біженцям і шукачам притулку в Україні, спрямовані на їх інтеграцію в українське суспільство. «Коли людина тікає з рідної країни, зазвичай, вона не планує потрапити в ту чи іншу країну. Ми допомагаємо біженцям отримати захист в країні, вивчити мову та історію, традиції нашої країни», - розповідає Наталія Костів. Щорічно до України надходять близько 3000 звернень, щодо запиту на отримання статусу біженця. З них визнаються лише 10%. Існує два пункти тимчасового перебування, які розраховані на близько 200 чоловік. РОКАДА може надати біженцям та вимушеним переселенцям даний тимчасовий захист та соціальний супровід. Але людина має обмежені можливості, адже права, на які може розраховувати біженець – це право на освіту, роботу та тимчасові притулки.

Процес адаптації та життя в новій країні без систематизованого правового соціального захисту є складним випробуванням. Сем Барекзай, 19-річний хлопець з Афганітсану, був вимушений переїхати до України ще в дитячі роки. Сем розповідає про часи, коли йому було 12 років і він мав працювати на складі за 20 гривень, аби допомогти своїй сім’ї. «Я знав, що мені ніхто не допоможе, крім самого мене. Все залежить тільки від самої людини та її бажання. Чекати на те, що хтось прийде та вирішить всі твої проблеми – немає сенсу», - каже Сем. Наразі, хлопець успішно працює перукарем у салоні. «Я не закінчував ніяких курсів . Я дивився відео майстер-класів, а коли відчув, що готовий, почав шукати вакансії перукаря. Аби отримати роботу мені довелося збрехати, що я мав досвід роботи 5 років. Ми домовилися з роботодавцем, що я маю підстригти клієнта, і якщо стрижка сподобається йому і господарю - мене беруть. На наступний день я вже працював у цьому салоні», - розповідає Сем.

На міжнародному рівні, засоби масової інформації дещо сформували медійний образ біженців як однорідної групи, які вторглися на чужу територію «20% біженців – це неповнолітні, які тікають без батьків. Про яке загарбництво та напади можна казати?», - зазначає Ольга, щодо стереотипу, який сформували деякі ЗМІ. Нещодавно, інформаційний простір сколихнула фотографія загиблого сирійського хлопчика: «Дане фото показало драму біженців. Драму абсурдної війни, з якою мир змирився», - коментує Ольга Макар. І дійсно, відсутні протести. Чому? Доки є війна, доти є біженці та труднощі.

Проблема біженців суттєво торкнулася Європи: «Європа отримала глобальний виклик, який потребує глобальних відповідей», - зазначає Ольга Макар. Постало питання не тільки організації допомоги цим людям, а й питання європейських норм та цінностей, про які все говорять. Що значить бути європейцем? Яка вона Європа? Сьогодні будується нове бачення цінностей, які базуються на солідарності, співчутті та допомозі. Більшість європейських країн показали, що вони відкриті для людей, що всі ми рівні у своїх правах, незважаючи на відмінності.

Підсумовуючи, проблема біженців є складним сегментом у будь-якій країні. Залишається надія на систематизацію владних структур, щодо організації допомоги біженцям та вимушеним переселенцям, зокрема в Україні. Нехай цей «виклик» стане однією з передумов для покращення координації дій у системі владних управлінь на благо суспільства та міжнародного діалогу. Та незважаючи на перелік цих прогалин, варто не забувати, що все залежить від людини та її бажання жити та працювати в країні, в якій вона перебуває, незалежно від того, чи має вона статус біженця чи є громадянином цієї країни.