Щодо протестів, що відбулися цими вихідними

Переклад статті Девіда Харріса

Цими вихідними на вулицях Лондона, Кейптауна і Сантьяго відбулися масштабні протести, а також дещо менші демонстрації пройшли в Парижі та Нью-Йорку.

Чи справді люди вийшли на підтримку десятків тисяч єзидів і християн Іраку, які, потрапивши до рук Ісламської Держави Іраку і Сирії (ІДІС) утримуються на вершині гори перед лицем неминучого голоду та смертей?

Чи може демонстрації відбулися на підтримку не мусульман у Ісламській Державі Іраку та Сирії, які стикаються з ситуацією, в якій колись опинилися російські євреї за правління царя Олександра III, а саме, одна третина з них примусово прийме мусульманство, друга третина змушена буде емігрувати, а решта буде вбита?

Чи, може, люди виступають на підтримку сотень тисяч іракських християн, яких сили ІДІС вже змусили покинути свої домівки у таких містах, як Мосул, у тому числі тих, кого, як кажуть, було обезглавлено і розіп’ято?

Чи, можливо, люди вийшли на вулиці на підтримку сирійців, що перебувають в облозі?

Чи вони йдуть вулицями на підтримку припинення кампанії режиму Асада, розпочатої більше трьох років тому, яка призвела, за підрахунками, до близько 170 000 смертей?

Чи, може, вони виступають на підтримку мільйонів сирійців, які живуть сьогодні в статусі біженців за межами своєї країни або, у такому ж статусі у своїй країні?

Чи, можливо, люди пройшли вулицями з метою назвати й присоромити ті країни, які стоять плечем до плеча з Сирією, підтримуючи її вбивчу лють, починаючи з Ірану і закінчуючи Венесуелою?

Або, можливо, вони йдуть на підтримку жертв порушень прав людини в Ірані?

Чи, може, на підтримку неповнолітніх, які очікують смертної кари в іранських в'язницях?

Чи, може, вони виступають на підтримку тих мільйонів іранців, які у прагненні свободи та на знак протесту вийшли на вулиці у 2009 році, але їх виступи були жорстоко придушені?

Чи вони вийшли на вулиці з вимогами покласти край підтримці Іраном світового тероризму і домогтися екстрадиції в Аргентину тих іранців, які перебувають у міжнародному розшуку, які причетні до терористичної атаки, що відбулася в Буенос-Айресі 20 років тому і забрала 85 життів?

Або, можливо, вони виступають за справжню «арабську весну»?

Чи вони вийшли на вулиці із закликами до заборони операцій на жіночих статевих органах, що ведуть до каліцтва, а також за надання жінкам арабського світу всіх юридичних прав, рівних освітніх та кар'єрних можливостей?

Чи вони вийшли на вулиці із закликами дозволити людям з нетрадиційною сексуальною орієнтацією жити так, як їм хочеться, щоб їх не цькували, не переслідували і не арештовували?

Чи, може, вони виступають на підтримку релігійних меншин, щоб вони могли жити без страху, вільно обирати собі релігію не ризикуючи при цьому скоїти «злочин» відступництва?

Або, можливо, вони виступають на підтримку жертв в Судані?

Або на підтримку близько 500 000 осіб, яких тільки цього року було евакуйовано з Дарфура через суданський наступ?

Чи вони вийшли з вимогами до президента Судану, який розшукується Міжнародним кримінальним судом за звинуваченням у геноциді, військових злочинах і злочинах проти людяності, здатися?

Або, можливо, вони вийшли на підтримку України?

Чи вони вийшли з закликами захистити територіальну цілісність України та її право самостійно визначати власну долю?

Чи вони вийшли з закликами до Москви залишити Україну в спокої і припинити постачання терористам смертоносної зброї, що збиває пасажирські літаки і дестабілізує ситуацію на величезній території країни?

Або, можливо, вони вийшли на підтримку Ізраїлю, єдиної демократичної країни на Близькому Сході?

Чи вони вийшли з закликами до ХАМАСу припинити обстріл тисячами ракет, що ставить під загрозу життя мільйонів громадян Ізраїлю, і вимагають від ХАМАСу переглянути статут, що закликає до знищення Ізраїлю і підтримує антисемітизм?

Чи вони вийшли з закликами до ХАМАСу використовувати імпортний цемент та інші будівельні матеріали для цивільного будівництва, а не для будівництва інфільтраційних тунелів, покликаних посіяти хаос в Ізраїлі?

Чи вони вийшли на демонстрації, щоб привернути увагу до того, що ХАМАС використовує цивільних осіб, включаючи дітей, в якості живого щита, і вимагати, щоб цивільне населення було захищено,і щоб його не використовували в якості «захисників»?

Може, вони вийшли на демонстрації, щоб нагадати світові, що у 2005 році Ізраїль вивів війська з сектора Газа, вперше надавши йому можливість самоуправління, і що єдина мета Ізраїлю зробити з сектора Газа тихий кордон, досі не досягнута?

Ні, ці протестувальники у Лондоні, Кейптауні, Сантьяго, Парижі та Нью-Йорку не робили нічого подібного.

Вони не промовили ні слова про жодне з цих грубих порушень прав людини та людської гідності, що відбуваються сьогодні.

Їхнє обурення дуже вибіркове. Вони прокинуться тільки якщо Ізраїль братиме участь у воєнних діях, навіть якщо це оборонні дії з боку Ізраїлю. Ніщо інше, здається, їх не турбує.

У відповідь вони припускають, що такі люди як я просто намагаються відвернути увагу від того, що відбувається в Газі. Абсурд!

Щоб було зрозуміло: те, що відбувається в секторі Газа – це трагедія, але відповідальність за неї повинна бути покладена, у першу чергу, на ХАМАС. Діяти іншим чином означає  ігнорувати очевидну істину.

У багатьох є питання до протестувальників, чому тільки проблема Ізраїлю здатна вивести їх на вулиці?

Тому, що вони вірять в ХАМАС і його статут про геноцид?

Тому, що вони хочуть, щоб Ізраїль зник з карти світу?

Виходить, що якщо, скажімо, мусульмани вчиняють вбивство – це не причина засмучуватися, але коли євреї прагнуть захистити себе від тих, хто бажає знищити їх, це вже зовсім інше?

Одне ми знаємо точно: цих людей вивело на вулиці Лондона, Кейптауна і Сантьяго не щире занепокоєння з приводу порушення прав людини.

Якби вони були занепокоєні саме цим, вони б протестували зараз набагато більше і з багатьох питань, починаючи з важкої долі єзидів і християн в Іраку, невимовної трагедії в Сирії, і закінчуючи правом України бути вільною від іноземного втручання.