«Час. Він так цінується в наш час, що ми з задоволенням витратимо всі
свої гроші, роблячи все швидше, аби у нас був час
зробити ще більше справ. Років десять або більше тому, якби вам раптом дуже
захотілося подивитися відео з падаючим котом, у вас пішла б хвилина, щоб
завантажити ролик з Інтернету... На щастя, ціла група виробників мобільних
телефонів по всьому світу заплатила уряду Великобританії 22 млрд. фунтів за дещо під назвою
3G. Тепер людям доводилося чекати ролик з падаючим котом лише п'ять секунд, і
на якийсь час всі ми були щасливі.
Те ж саме ми спостерігаємо в ліфтах. Нам потрібна
кнопка, що закриває двері, коли ми вже готові їхати. Та й за кермом – ми
обурюємося в пробках і говоримо прокляття, коли хтось йде повільно по тротуару.
І це дивно,
тому що ми,
британці, все ж готові витрачати довгі години щодня на кривляння і порожню
балаканину з людьми, яких не знаємо. Наша одержимість
хорошими манерами означає, що ми відчуваємо обов'язок обговорювати погоду з
листоношею і відпустку з перукарем. Ми пишемо до сміху довгі листи
подяки людям, яким вже
подякували усно. У діловому листуванні ми використовуємо фрази, які насправді
не потрібні, – просто
є необхідність бути ввічливими. А якщо ми хочемо вказівок, то завжди починаємо так: «Пробачте. Боюся
видатися настирливим, але…», – пише телеведучий.
Далі Джеремі Кларксон описує
відсутність ввічливості серед росіян.
«Припиняю все це, бо недавно провів тиждень у Росії – країні, де ,
здається, не винаходили манери поведінки. Коли адміністратор на ресепшні
готелю просить ваш паспорт, вона не говорить: «Не могли б ви показати ваш
паспорт на хвилинку, сер, якщо це вас не сильно утруднить?». Вона каже: «Паспорт». А якщо
ви його не можете знайти за три секунди, то додає: «Швидше!».
Якщо ви
замовили блюдо, якого на даний момент немає в меню, то не буде ніяких довгих
незручних пояснень від офіціанта. Він просто говорить: «Цього немає». А якщо
ви намагаєтеся протягнути ваш багаж через двері, що обертаються, ніхто не буде
терпляче чекати, поки ви не вирішите проблему. Будуть постійно штовхати двері,
поки в сумці у вас все не поб'ється, і всі пальці не будуть відбиті.
Коли
британець – фанат Top Gear хоче
сфотографуватися зі мною, він годинами пояснює, як його син дивиться шоу на
каналі "Dave" і як він може пародіювати мене, і як всі в будинку «моляться» на нашу
передачу. У Росії ж просто говорять: «Фото». І якщо у них з собою немає
фотоапарата, то вам кажуть стояти і чекати, поки вони не з'їздять додому і не
візьмуть його.
Коли – небудь стояли позаду двох
британців у черзі до лижного підйомника?
– Після вас.
– Ні, ви були першим.
– Та ні, впевнений, що ви були першим.
– Ох, все добре. Я не проти почекати. Який чудовий
день.
– Набагато тепліше, ніж у минулому році.
Стояти в
черзі в Росії набагато простіше – адже нікому немає діла. Просто йдете в
початок черги, а якщо хтось заперечує – а саме так і сталося – дістаєте
гаманець і показуєте ваші кредитки. Російською це означає: «Я
багатший за тебе,
сонце, так що заткнись».
Та ж історія
з так званими ввічливими дискусіями. Росіяни не підкріплюють
контраргументи тонкими натяками. А просто кажуть: «Ви не праві». Ось яка
розмова у мене була:
– Світом правлять євреї.
– Я зрозумів, що ви говорите, але , думаю , не в цьому причина.
– Ви не праві.
– Але є маса прикладів...
– Я сказав, ви не праві.
Для британця все це вельми дико. Але якийсь час по
тому я почав розуміти, що неввічливість економить багато часу і нічого вам не
вартує. Коли
хтось витрачає ваш вечірній час на всяку пустоголову нісенітницю, просто
скажіть, що вони не праві і підіть. У крамниці м'ясника не обтяжуйте себе
бесідою. Просто скажіть «Дві котлети» і чекайте, поки вам скажуть вартість. Коли хтось плететься
по тротуару, штовхніть його геть з дороги. А в барі не намагайтеся зловити
погляд бармена. Просто викрикніть ваше замовлення з самого кінця черги.
Таке точно
працює на «Аерофлоті». Літак
починає зліт, хоча ще не всі посідали, а при посадці вам не втирають
нісенітницю про погоду, а пілот не бажає вдалої подальшої поїздки. Вам кажуть
сидіти прямо і залишатися на місці, поки літак не зупиниться. Але ніхто не
слухається.
Вже на
батьківщині, в аеропорту «Хітроу», мені попався досить балакучий співробітник
імміграційної служби. «Чи надовго їздили?» – ввічливо запитав він. Я заощадив дві секунди,
не обтяжуючись
відповіддю.
Жахливо себе
відчув. Винним до жаху. Але саме в цьому і є прокляття бути британцем. Саме
тому нам і потрібні 4G і кнопки, що закривають двері ліфта, а ще швидкісні
поїзди. Тому що вони економлять нам більше часу на те, щоб ми могли писати
довгі листи подяки і трохи базікати з молочником».
Джерело інформації.
Робімо висновки і для
себе, бо багато наших співвітчизників, на жаль, також ніяк не позбудуться оцього
московсько – зверхньо – невихованого стилю поведінки. Особливо характерним він
є для розсадника жлобства і хамства в нашому суспільстві – нинішнього
окупаційного режиму України, який по – звірячому побив 30.11.2013 р. мирних
українських протестувальників, переважно студентів, котрі на Київському майдані
висловлювали свою незгоду, керуючись власним правом, наданим їм Конституцією
України, зі згортанням євроінтеграції за вказівкою очільника цього режиму В.
Януковича, що по – хамськи продовжує вдавати наче нічого особливого не сталося.
Цей «очільник» не вважає за людей 60% наших громадян – прихильників вступу до
Європейського Союзу. А що ж робить з окупантом
справжній народ, який себе поважає?!