євромайдан
не знаю, як у кого, але мій вихід на майдан ніяк не пов"язаний з сумнівами "обдурять мене чи ні".
просто є в житті моменти, коли ти не можеш чогось не зробити. це один із таких. і вихід на майдан 2004 теж був такий. ніякої ейфорії
євромайдан 2013 - він великий, я не профі у підраховуванні на око, моїй знайомій видалося, що більший, ніж 2004... ось у цьому сумніваюсь
ті, хто виступав - різнобій і відсутність чіткої програми. один кричить "бандитам тюрми", інший "президенту імпічмент" (кричалки розраховані суто на натовп, оскільки цілком зрозуміло, що опозиція не спроможна реалізувати імпічмент)
моя думка була разом із тими, хто казав "україна і європа разом"
порадував мустафа найєм, який взяв активну участь в організації, виступав теж за європейський вибір україни і дуже непогано виступав українською (сам він афганець і навчався в москві, але зараз один із найвідоміших журналістів в україні)
серед політиків - найближчий кличко, якого, до речі, ніяк не хотіли пускати в країну
повертаючись, зустріла знайомих, запитала про їхні враження. чи вдасться найближчим часом щось змінити і чи можна вплинути на вільнюські події. сказали "ні, але такий євромайдан просто необхідний для подальшого формування громадянського суспільства".
в принципі, я також не очікую великого ефекту від мирних протистоянь (а революції і кров я не підтримаю). просто є моменти, коли ти не можеш не вийти
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.