Від єврооптимізму до єврораціональності....

Євроінтеграція для українців перетворюється із прагматичної ідеї в якийсь психосоматичний колективний комплекс,в той час як для європеців це в першу чергу прагматична економічна ініціатива.

Останнім часом так багато медіа-ресурсів доклалися до перемивання кісточок владі й опозиції, що схрестила списи довкола євроінтеграційних законів, так багато емоцій витрачено на переконання сторін, що складається враження ніби на другий день після Вільнюса все в Україні намажеться медом. Насправді ж євроінтеграційні зусилля потребують надзвичайно раціонального аналізу, адже політична риторика стикається з жорсткою реальністю.

Політики з досвідом, політики відповідальні стараються переводити розмову про євроінтеграцію із пропагандивних рейок на рейки професійної дискусії. Спочатку Премєр-міністр Микола Азаров остуджує голови однопартіцям, насправді ж, апелюючи до всіх виборців,окреслюючи масштаби необхідних реформ і ресурсів для їх здійснення: "Щоб було простіше зрозуміти , я скажу так: відкрили кордон, повезли наші товари з нульовими митами . А що ми туди повеземо ? Протягом 10-15 років ми повинні перебудувати нашу економіку , наше виробництво , щоб наші товари були конкурентними на ринку Європейського союзу. Якщо цього не буде , тоді це зона вільної торгівлі обернеться для нас колосальними економічними втратами , тому що ми теж відкриваємо свої кордони для висококонкурентному європейської продукції " "Якщо ми зуміємо і здатні знайти колосальний фінансовий ресурс - це приблизно 160 млрд євро , якщо зуміємо досить швидко в історичному плані перебудувати свою економіку , значить зона вільної торгівлі обернеться для нас виграшем . Ми піднімемося в конкурентному плані і станемо потужним державою " - вважає глава українського уряду.

Згодом Олександр Єфремов висловився зовсім жорстко, і гірка правда від того не стала солодшою: "У ПАРТІЇ РЕГІОНІВ багато промисловців зі сходу та півдня. Людина приїжджає в регіон – у нього закривається підприємство, втрачаються робочі місця, закривається кордон. І йому на місцях люди ставлять логічні запитання: що ви там, у парламенті, приймаєте? Депутат повертається у фракцію і каже: чому я повинен за це все голосувати? У нас 77% продукції машинобудування поставляється в Росію ..."

Два застереження чільних Регіоналів є свідченням, аж ніяк не зміни курсу ПР, ці два застереженя є свідченням тих небезпек, з котрими, в разі зміни курсу в самому ЄС, може опинитися сам на сам українська влада. Тому, ставити в залежність від долі Тимошенко перспективу асоціації з ЄС,але разом з тим не помічати проблеми втрати Україною ринків МС, з наступним безробіттям для тисяч кваліфікованих робітників, виглядає доволі провокативно.

Цивілізаційні цінності не втілюються через величезні економічні втрати сторони, котрій ці цінності пропонуються. Пропаганда і непрості реалії, досвід поспішного приєднання до ВТО, і досвід подальшої трансформації економіки в рамках ВТО, крім успіхів і набитих гуль, повинен змусити діяти українську владу з особливою обережністю. Але реальним злом для суспільства буде не саме очікування майбутнього, і економічні втрати на шляху, реальним злом буде спроба перескочити прірву двома стрибками. Зупинка напівдорозі смерті подібна. Як і очікування реформ завжди страшніше , ніж саме здійсненя реформ. В разі відмови від асоціації з ЄС нам ніколи не повернуться ринки МС у попередніх обсягах. Але й ринки ЄС почнуть згортатися. Це ринки в обмін на демократію. Це формула, навязана нам ЄС, і ми з нею звиклися. Тож партнери України на цьому шляху повинні бути не менш відповідальні перед українським народом, ніж український політичний клас.

P.S. Найбільшим капіталом в сучасному світі є час- на відміну від грошей, втрачений час не компенсується грошима.