Вінницька опозиція: «Чому не ревуть воли, коли ясла повні»?

Вже вкотре лідер обласного осередку ВО "Батьківщини" не виконує вказівок партійного керівництва...

У Вінницькій області ситуація із невиплатою Держказначейством коштів набуває загрозливого характеру. Загальновідомо, що практика перерозподілу коштів на рахунках фінустанови застосовувалась і раніше, але тоді проблема  не була настільки масштабною і виникала ближче до кінця року

Те, скільки грошей заблоковано в Україні Держказначейство не обнародує. Відомо лише, що на початку року дефіцит державного бюджету склав 34, 75 млрд грн., що в 2,1 раза перевищує показник  восьми місяців 2012 року. Як наслідок, станом на 30 вересня борги перед Вінницькою областю по державному бюджету склали 100 мільйонів гривень, по місцевих бюджетах – 145 мільйонів гривень.

Стає очевидним, що проблема з виплатами бюджетних коштів є загальнодержавною, тому ситуація переходить в політичну площину – посилення політичного тиску, політичної залежності територій від тих, хто в Державному казначействі вирішує, давати гроші чи ні.

 Годі чекати, що ті, хто напряму сидять на державній дотації, ризикнуть розтулити очі - але невдоволення нарешті (не пройшло воістину і півроку) помітила «Батьківщина» і навіть спробувала його очолити та пікетувати казначейство! Хоча акції, які намагались провести прихильники цієї політичної сили нагадували здебільшого погано зрежисований та недолугий спектакль! Адже постійно вести мову про чільну позицію на опозиційному фронті, про безумовну підтримку та авторитет серед громад в областях, зокрема й на Вінниччині, та реально обіймати цю позицію та користуватися підтримкою й авторитетом це різні речі. Відірвавшись від внутрішньополітичних війн та розподілу бізнесових проектів, «Батьківщині» доволі складно й справді проти чогось виступати, вимагати, та засуджувати, тим паче, якщо «ділків» з «Батьківщини» все влаштовує із фінансовою ситуацією, адже їхні власні бізнес інтереси не страждають! Через відсутність чіткої ідеології та злиття ще із вісьмома політичними силами «Батьківщина» перетворилась на конгломерат політиків та бізнесменів «другого» сорту, що недотягнули до «вищої ліги». Тому й ці жалюгідні потуги «Батьківщини», що гордо іменуються нею як пікети та акції протесту, виглядають як жалюгідний троллінг дитини по відношенню до дорослого та сильного чоловіка.

Згадані пікети своєю сміливістю багатьом нагадали анекдотичний плакат "долой прєзідєнта Рейгана!" на площі біля мавзолею в Москві в 1984, а своєю доцільністю - публічне побиття пограбованим власного спустошеного гаманця, ніби це гаманець, а не гопник поруч в чомусь винен. Гопник при цьому нахабно посміхається.

А почувши про необхідність засудити і вимагати від справжніх винуватців, відповідають - хай вони, казначеї, про те, хто вкрав, скажуть. Отак,  самі боїмося, а вони хай скажуть.

Однак, по всій Україні «Батьківщина» бодай слово – два гучно промовляє. А на Вінниччині ж вона останнім часом чомусь втратила здатність говорити, усі свої акції проводить  лише -  пошепки і в своєму офісі. А тут – взагалі мовчить!

Думаю шанований читач погодиться зі мною в тому, що складно нинішнім псевдо опозиціонерам із вінницької «Батьківщина» щось сказати, от і було прийняте «Соломонове» рішення про мовчазну непокору. Адже «імітація боротьби – це також боротьба» - мабуть з таких міркувань виходила її голова Л.Щербаківська. Та й не до боротьби зараз «Батьківщині» на Вінницькій землі, до виборів ще час є, ближче до «дедлайну» можна згадати і про виборців з їх потребами. Наразі загальнішим питанням на порядку денному наших «непримиренних борців з режимом» є продаж керівних посад в районних осередках та обласній організації. «Навіщо ті бюджетники, пенсіонери, молоді матері та інваліди?! Ну не заплатять їм сьогодні, завтра, в цьому році, заплатять в наступному! І на вулицях ще не холодно, синоптики «бабине літо» обіцяють, навіщо опалювати будівлі?! Та й винних у затримці виплат коштів влада знайде та покарає. Ми ж продовжимо нашу боротьбу далі…», - керівництво Вінницької обласної організації ВО «Батьківщина», впевнена в цьому, керувалось саме такими мотивами.

Напевне, для Вінниччини опозиційної тече звичайне комфортне життя. Борці з режимом й далі продовжують ходити по фешенебельних ресторанах і кафе, можливо, пізніше  розповідаючи: не помітили, що казначейство гроші не перераховує. То що виходить? Опозиції немає, є зажерливі чиновники та депутати, які виконують замовлення або здійснюють такий собі бартер та гру в опозицію і є звичайні прості мешканці, яким не зрозуміла ця хитра гра. А коли щось стає не зрозумілим, завуальованим, то воно перестає бути об’єктом підтримки. З результатами якої діяльності, власне, до своїх  лідерів йтимуть вінницькі  опозиціонери?

Складається враження, що борцями з режимом оголосили себе люди, котрі  мають завищену самооцінку і думають про себе, як про крутих політичних та громадських діячів, шукаючи простого політичного притулку. Як не крути, а  з часом шило з мішка вилізе.

Щиро Ваша,

                    Вінничанка.