Конкретна справа

20 вересня 2013, 08:32
Власник сторінки
вільний журналіст
0

Гуманізація системи

Помилкове трактування демократії вседозволеністю, суттєво полегшує ганебну практику нівеляції людської гідності та ігнорації потреб одиниці. Значний відсоток нинішніх політиканів продовжують керуватись в своїх вчинках виключно «пошуком прихильності електорату». Матеріалістичний підхід до життя змушує їх забути про біблійну заповідь любити ближнього. 

Горлопани словоблудники завжди знаходили виправдання власній недолугості та неспроможності реалізувати деклароване. Показово нарікаючи на відсутність реальних важелів впливу на внутрішню політику, вчорашні привладні помаранчеві, а нині вже опозиційні діячі звинувачують нинішнє керівництво в «узурпації влади». Насправді, аргументів для спростування брехливого солоспіву більше ніж достатньо. Та чи варто витрачати сили задля лайок з небажаючими чути й брати участь в цивілізованих дискусіях? 

Про необхідність суттєво демократизувати лишені у спадок від часів бездержавності українського народу й тоталітарного режиму Кримінальний та Кримінально-Процесуальний кодекси впродовж більш ніж двадцяти років незалежності, не писали і не згадували хіба-що вузькофахові видання. Стан беззахисності громадянина перед каральною машиною не відповідав вимогам базованого на пошані гідності й людських прав суспільства. Несуттєві зміни які час-від-часу вносились парламентом, не полегшували суттєво долі осіб котрі з тих чи інших причин ставали об`єктом уваги правоохоронних органів. Ганебна практика затягування (іноді навіть на роки) досудового й судового розслідувань перетворилась в норму. Взяті під варту (себто арештовані), але ще не визнані судом винними громадяни, місяцями були позбавленими змоги контактувати з рідними й повновартісно харчуватись. Специфічний камерний сморід, безугавна психологічна напруга, відсутність належних медичного обслуговування та психологічної релаксації лише озлоблювали на суспільство арештантів. Визнані судом невинними або ті кому суд не спромігся довести причетність до скоєння злочину, рівно як й особи які дійсно схибили й відбули визначений судом термін покарання, нерідко повертались до суспільства психологічно налаштованими на помсту й скоєння нових правопорушень. 

Ставлення суспільства до ув`язнених є одним з показників рівня його цивілізованості. На жаль, кількарічна узурпація «помаранчевими» влади, так і не спричинилась до реальної демократизації українського суспільства. Благородну (а дійсно таки благородну) місію захисту прав арештантів втілюють нині в життя ті, кого очільники опозиції звинувачують в «перешкоджанні євроінтеграційних процесів». 

Запропонований Президентом України понад рік тому фахівцям для обговорення новий Кримінальний Процесуальний Кодекс України (КПК) зазнав чималої (і як дехто вважав нищівної) критики з боку діячів та активістів вічно невдоволеної опозиції. Насправді, лише окремі пункти набулого чинності в листопаді минулого року КПК, в першу чергу тих, котрі стосуються формування доказової бази органами досудового слідства, не витримали випробування часом й дійсно потребують першочергового обговорення, доопрацювання і законодавчо закріпленого вдосконалення. В цілому ж, нині вже діючий КПК є суттєво гуманнішим від попереднього й відчутно полегшує права і становище підозрюваних, підслідних, обвинувачуваних та підсудних. Удосконалення нині практикованих й запровадження нових норм в царині визначення статусу вищезгаданих категорій, наперекір упередженим застереженням недоброзичливців, жодним чином не збільшили рівня побутової злочинності. Суттєве розширення практики взяття на поруки, грошової застави, домашнього арешту та особисті зобов'язання не стали причиною масового ухиляння підслідними від органів досудового розслідування та нез'яви підсудними до суду задля участі в судовому розгляді кримінальної справи по суті. Водночас, упродовж кількох місяців дії нового КПК, на 40% (13.250) зменшилася кількість осіб утримуваних в підпорядкованих органам МВС ізоляторах тимчасового утримання (ІТУ), та підпорядкованих Державній пенітенціарній службі України (ДПтСУ) слідчих ізоляторах (СІЗО). (З 32.000 станом справ на 01.12.12. до 18.750 станом справ на 14.06.13.) Насправді, розширення застосування альтернативних превентивних методів (поруки, домашній арешт, особисті зобов'язання, застава) – є позитивною тенденцією в царині гуманізації кримінальної юстиції. 

Імітація «шквальної критики» не спинила подальшої ходи на шляху демократизації українського суспільства. 05.09.13., Верховна Рада прийняла закон, яким дала дозвіл арештантам які утримуються в колоніях-поселеннях й виправних установах і котрі вперше вироком суду визнані винними у скоєні злочину, користуватись телефонами. Окрім того, частина засуджених (також особи котрі вперше відбувають покарання) отримали право за сімейними обставинами клопотати про відпустку з метою відвідання рідних. Термін тимчасового виходу за межі кам`яного муру й колючого дроту сягає десяти діб. Скасовано обмеження на кількість короткотривалих побачень (раніше вони були можливими лише раз на місяць). З`явилась можливість спілкуватись з рідними (раз в три місяці) й без посередництва спецзасобів (спеціально облаштованих орсклом й телефонами кімнат). Довготривалі побачення (до трьох діб) право на які ще нещодавно надавались раз в три місяці, нині за бажанням арештанта та його рідних можуть відбуватись двічі на місяць. 

Підозрюю, що вічно і всим невдоволені згадані вище горлопани з так званої опозиції, наречуть ці кроки популіськими. Куций розум винахідливий на беззмістовні звинувачення. Залишається лише запитати в них самих, чому до справи демократизації пенітенціарної системи, вони не вдались за часів «помаранчевої» влади. Певно не переймались долею ближніх. То не заважайте панове тим, в кого наступним кроком взятих на себе зобов`язань, є їх практичне втілення в життя. Добрими справами Україну й збудуємо. 
                                                                                                         Олесь Вахній
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Пользователи
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.