Імператив Донцова. Частина 3

"Нація – це спільне почуття, це загальний плебісцит, продовжуваний з дня на день, що творить націю, цю велику спілку, яка опирається на свідомість понесених жертв..." (Жозеф Ернест Ренан).

З 1922 року у Львові редагує «Літературно-науковий вісник» (1922-1932) та «Вісник» (1933-1939), друкується в німецькій, швейцарській, польській періодиці, редагує періодичний орган Української партії національної роботи – газету «Заграва» (1923-1924). «Друга спроба [активізації української націоналістичної думки] – львівська «Заграва» та прибудована до неї Партія Національної Революції (1923-1924), була швидко зліквідована самими ж загравістами, які громадно перейшли під прапор УНДО [Українське народно-демократичне Об'єднання – галицька ліберально-демократична партія міжвоєнного періоду], щоб там політично й ідейно розчинитися. «Вістниківство» по першій війні, у зв’язку з яким, але зовсім від нього окремо, постала націоналістична організація, лишилося осамітненим. В організації ж почалася фрагментація, подібна до фрагментації в РУП в 1903-1904 рр., націоналістична думка почала занечищуватися пачкуванням до неї драгоманівщини і грушевщини (Онацький, Мартинець); постала організація «творчого націоналізму» (ФНЄ [Фронт Національної Єдності – невелике за чисельністю галицьке політичне угруповання пронацистської орієнтації] – Паліїва-Іванейка), яка з націоналізмом нічого спільного не мала; з вибухом війни наступив розкол в організації, нарешті по 2-й війні, на еміграції, під впливом перемоги СССР і контакту галичан із збольшевиченими елементами Київської України, прийшло до спроби повного перекреслення націоналістичної ідеї і заміни її націонал-соціялізмом, або розпливчатим безобличним «Демократизмом» (Донцов Д. 50-ліття РУП // Українець – Час (кінець 40-х або початок 50-х років). – Ч. 22 (188); зауваження у квадратних дужках мої). Таким чином, після розвалу організаційної справи Донцов зовсім відмовляється від партійної діяльності, зосереджуючи увагу на ідейно-виховній роботі.