Незалежна Україна чи Недоєвропа?

Чи заставлять олігархи українців відмовитись від Незалежності України на користь незрозумілої Асоціації з ЄС?

Що не кажи, а нинішня українська історія, справді, перетворилася у фарс. Віктор Янукович, якого ще у 2005 році все цивілізоване товариство підозрювало і звинувачувало у фальсифікаціях, заганяє Незалежну Україну в Європу. Отак по-донецьки. Я сказав, Асоціація! Люмінь, як кажуть в армії. Із забороною опонентам «асоціативної шизи» (цього разу це комуністи) проводити альтернативний референдум.

Прикметно, що це відбувається без жодної серйозної дискусії (за, проти, утримались)…

Впадає в око, що при цьому використовується примітивна технологія: Евросоюс – Митний Союз. Порівняли сир з Мадагаскаром.

І абсолютно не враховуються наявні переваги нинішнього стану, тобто Незалежності України. Якою б економічно недосконалою вона не була.

А саме стан Незалежної України, за яку проголосувала у 1991 році переважна більшість українців, надає нам неабиякі переваги.

Ми не втрачаємо величезний Російський (і СНД-івський також) ринок. Це найбільша і найголовніша перевага. В разі підписання отієї каламутної угоди про асоціацію з ЄС, чим займатимуться співробітники наших цукерень, сир заводів (привіт землякам з Пирятину!), літакобудівничі із Запоріжжя?  Сотні тисяч українських робітників і робітниць.

Ті ж європейці сплять і мріють, щоб зайти на ринок РФ, місткий, а тому – такий привабливий. А Україна заради папірця про асоціацію і ефемерних перспектив готова вже восени на те, щоб товари MADE in Ukraine не пускали за хутір Михайлівський.

Далі – гірше. Грузія витратила 8(!!!) років для того, щоб переорієнтувати свої вина з російського ринку на західні. Скільки ж витратять українські виробники, щоб влізти на кризові ринки європейських країн, де нас аж зачекалися? 8, 10, 15 років?

Хтось з українських політиків (Янукович, Яценюк, Кличко, Тягнибок) візьме на себе відповідальність за те, що майбутня 5-10-річчя може бути вирваним з життя українців?

Звісно, нам можуть дати кредити МВФ, і ми дружно проїмо те, що залишиться від дерибану. Як уже траплялось неодноразово.

Добре знаю, як євроінтегрувалася і євроінтегрується досі та ж Балтія. Приміром, сільське господарство Латвії за кілька років було знищене директивними вказівками «не садити» і тимчасовими фінансовими подачками. Сьогодні латиська молодь масово виїхала на заробітки в ту ж Ірландію, де у великих сараях перебирають картоплю. Там же у сараях сплять, варять їжу. Ці жертви задля того, щоб послати гроші і прогодувати своїх стареньких батьків. Це розповідають самі латиські громадяни. Для об’єктивності вони зауважують, що евроінтеграцію обома руками підтримали латиські чиновники.

Показовою є історія з латвійським референдумом щодо вступу в ЄС. В ньому взяли участь лише громадяни, тобто половина населення. А за приєднання до Евросоюзу проголосувало не більше 30 % з голосуючих. Далі результати референдуму банально «замилили». Практично населення Латвії не підтримало приєднання до ЄС, бо вже тоді зрозуміло чим пахне євроінтеграція.

У Литві під час референдуму використовувалася примітивна «фішка». Вступимо в ЄС – питимемо пиво за 1 ЄВРО. Потім над цим сумно жартували: пішли в ЄС за пляшкою пива.

Нині Європа проходить через нечувану кризу. І саме в цей час олігархи України і їхня політична обслуга зважилися затягти українців незнамо куди, практично позбавляючи молодої Незалежності і штовхаючи нас в прірву мега-кризи.

Чи не доведеться затягнути паски років так на 10-15?

Ігор Рудич, журналіст

(у 2002 - 2010 роках займався питаннями європейської та євроатлантичної інтеграції України в Міністерстві Оборони)